укр eng

Кров людська — не водиця, її проливати не годиться. Чому не бреше народна мудрість

 

Втрата понад 20 відсотків загального об’єму крові не пройде непомітно для людського організму. В середньому доросла людина має приблизно 70 мл крові на кілограм маси тіла, або коло 6 л при вазі 80 кг. Якщо середньостатистичний дорослий втрачає більше 1 л крові, відбуваються значні зміни в життєвих показниках, включаючи збільшення частоти дихання та серцевих скорочень і зниження артеріального тиску. Оскільки немовлята мають менший об’єм крові, такий же ефект може спостерігатися при значно меншій крововтраті. Наприклад, в 1-річної дитини загальний об’єм крові становить близько 800 мл, і при втраті лише 100–200 мл розвиватимуться істотні симптоми крововтрати. Для порівняння, пляшка газировки може містити приблизно 350 мл рідини.

cardiovascular system

Втрата об’єму циркулюючої крові сприймається рецепторами в організмі, які відправляють повідомлення в нервову систему. Нервова система, зокрема, її симпатична складова, вивільняє адреналін і норадреналін. Норадреналін звужує периферичні судини, тим самим перерозподіляючи кров з органів із меншою потребою (наприклад, шкіри і м’язів) до органів із більшою потребою (серце, мозок, нирки, печінка). Однак, якщо крововтрата триває, компенсаторні механізми організму зрештою виснажаться, артеріальний тиск у пацієнта впаде, і він або вона помре.

Те, наскільки добре людина може компенсувати крововтрату, залежить від швидкості кровотечі, а істотний вплив на якість компенсаторних механізмів мають такі чинники, як вік та стан здоров’я пацієнта. Здорова доросла людина може без проблем здати у якості донора 500 мл крові протягом 15–20 хвилин і нормально адаптуватися до такого зменшення об’єму крові. Однак, якщо така ж крововтрата відбувається протягом значно коротшого проміжку часу, у людини може швидко розвиватися гіповолемічний шок – стан, при якому низький об’єм крові призводить до недостатнього кровопостачання (перфузії) органів, чи навіть смерті. Тіло просто не може компенсувати таку швидку крововтрату. 

Саме тому вчасна зупинка кровотечі є настільки критичною для порятунку життя людини. Та перед тим, як навчитися зупиняти кровотечі, розгляньмо анатомію та фізіологію кровоносної системи.

Ви скажете: «Та це ж шкільний курс анатомії!» Проте, щоби до кінця розібратися в проблемі, треба починати з основ. Та і якби ми всі так добре на цьому зналися, чи гинуло б стільки людей від кровотеч? Тож, розпочинаємо!

 

Анатомія та фізіологія кровоносної системи

Кровоносна система забезпечує надходження крові до всіх клітин і тканин у тілі людини, тим самим постачає до них кисень і поживні речовини, а назад виводить продукти життєдіяльності – кінцеві продукти обміну речовин у тканинах. Клітини серця і головного та спинного мозку не можуть витримати без достатньої кількості крові й декількох хвилин. Клітини в інших органах, наприклад, нирках чи легенях, можуть виживати ще протягом години, а клітини скелетних м’язів можуть витримати до 2 годин недостатнього кровопостачання. Проте з часом клітини все ж починають гинути, що, при досягненні певної критичної межі, може призвести до втрати функціональності органу, чи навіть до смерті пацієнта.

Серцево-судинна система — це основна система, що відповідає за забезпечення й підтримання адекватного кровотоку, та складається з трьох частин:

     - Насос (серце)
     - Контейнер (кровоносні судини, які досягають кожної клітини в тілі)
     - Рідина (кров і біологічні рідини)

Ці компоненти серцево-судинної системи є взаємозалежними, і правильне функціонування цілісної системи можливе лише за адекватної взаємодії її складових.

cardiovascular system

© Jones & Bartlett Learning.

  

Серце

Серце — це порожнистий м’язовий орган розміром зі стиснений кулак. Скорочення серцевого м’яза регулюються його власною системою керування, яка знаходиться під контролем вегетативної нервової системи. Таким чином, він може функціонувати, навіть якщо нервова система вимикається.

Серце працює завжди, і всі інші органи залежать від нього, бо воно забезпечує необхідне постачання крові. З цієї причини в нього є низка особливостей, яких немає в інших м’язів. По-перше, через те що серце не може витримати порушення кровопостачання більш ніж на кілька секунд, серцевий м’яз потребує насиченого й добре розподіленого кровопостачання. По-друге, серце працює як два спарених насоси. Кожна сторона серця має верхню камеру (передсердя) і нижню камеру (шлуночок), обидві з яких перекачують кров. Кров виходить із кожної камери здорового серця через односторонній клапан, який утримує кров у правильному напрямку, запобігаючи зворотному потоку. 

Права частина серця отримує бідну на кисень (деоксигеновану) кров із вен. Кров входить у праве передсердя з порожнистої вени, потім заповнює правий шлуночок. Після того, як правий шлуночок стискається, кров надходить у легеневу артерію й мале (легеневе) коло кровообігу. Тепер багата на кисень (оксигенована) кров повертається в ліву половину серця з легень через легеневі вени. Кров входить у ліве передсердя, потім переходить у лівий шлуночок. Ця сторона серця більш м’язиста, ніж інша, тому що вона повинна перекачувати кров в аорту і в артерії по всьому тілу. Важливо пам’ятати, що лівий шлуночок несе відповідальність за забезпечення 100 % тіла насиченою киснем кров’ю. 

 

cardiovascular system

© Jones & Bartlett Learning.

 

Кровоносні судини та кров

Існує п'ять типів кровоносних судин:

     - артерії
     - артеріоли
     - капіляри
     - венули
     - вени

Кров із серця виштовхується в аорту – найбільшу артерію в організмі. Просвіт артерій звужується по мірі віддаленості від серця. Менші судини, які з’єднують артерії та капіляри, називаються артеріолами. Капіляри являють собою невеликі трубки діаметром з один еритроцит, які досягають до всіх клітин у тілі, зв’язуючи артеріоли і венули. З дистальної частини капілярів кров потрапляє у венули. Ці маленькі тонкостінні судини зливаються у вени, а ті, в свою чергу, - у порожнисту вену. Цим шляхом кров повертається у венозну частину серцево-судинної системи і далі до серця. Кисень і поживні речовини легко переходять із капілярів у клітини, а продукти життєдіяльності і вуглекислий газ дифундують із клітин у капіляри. Ця транспортна система дозволяє організму позбутися продуктів життєдіяльності.

На артеріальних кінцях капілярів і в самих артеріях є м’язові стінки, які автоматично стискаються й розширюються під контролем вегетативної нервової системи. Коли ці м’язи відкриваються (розширюються), кров проходить у капіляри в безпосередній близькості від кожної клітини навколишніх тканин; коли м’язи закриваються (стискаються), капілярний кровотік зупиняється. М’язи розширюються і звужуються у відповідь на такі чинники як переляк, жар, холод, потреба в кисні й потреба в утилізації метаболічних відходів. У здорової людини всі судини ніколи повністю не розширюються або повністю не стискаються одночасно.

cardiovascular system

© Jones & Bartlett Learning.

Останньою частиною серцево-судинної системи є вміст контейнера або, власне, кров. Кров містить еритроцити (червоні кров’яні тільця), лейкоцити (білі кров’яні тільця), тромбоцити (кров’яні пластинки) і рідину, що зветься плазмою. Еритроцити відповідальні за транспортування кисню в клітини й за транспортування вуглекислого газу (відходи від клітинного метаболізму) від клітин до легень, де він видихається і видаляється з тіла. Тромбоцити відповідальні за утворення згортків крові. Утворення згортків крові в організмі згорток крові залежить від наступних факторів: зниження текучості (застою) крові, змін в стінці судини (наприклад, рана) або здатності крові згортатися (через захворювання або прийом медикаментів). Коли виникає пошкодження тканин тіла, тромбоцити починають збиратися в місці ушкодження, що  призводить до злипання еритроцитів. В процесі формування еритроцитарного згортка до нього додається інша речовина – фібриноген, яка скріплює червоні кров’яні тільця. Це останній крок у формуванні кров’яного згортка - тромба. Згортки крові є важливою реакцією організму для зупинки крововтрати.

Вегетативна нервова система постійно контролює потреби організму і регулює кровотік, змінюючи у разі необхідності тонус судин. Під час надзвичайних ситуацій автономна нервова система автоматично перенаправляє кров від інших органів до серця, мозку, легень і нирок. Таким чином, серцево-судинна система динамічна й постійно адаптується до змін в організмі, підтримуючи постійність внутрішнього середовища (гомеостаз) і кровопостачання. Якщо ж система не забезпечує кровопостачання, достатнього для виконання своєї функції кожною частиною тіла, - розвивається стан, який називається гіпоперфузією або шоком.

 

Перфузія

Перфузія – це циркуляція крові всередині органу або тканини в кількості, достатній для задоволення поточних потреб клітин у кисні, поживних речовинах і видаленні відходів.

Кров повинна проходити через серцево-судинну систему зі швидкістю, достатньою з одного боку для підтримки адекватного кровопостачання всього  тіла, а з іншого – досить повільно, щоби дати час кожній клітині провести обмін кисню й поживних речовин на вуглекислий газ та продукти життєдіяльності. Тканини деяких органів, таких як легені чи нирки, ніколи не відпочивають і вимагають постійного кровопостачання, тоді як інші потребують інтенсивного кровопостачання тільки періодично, особливо коли вони активні. Хорошим прикладом є м’язи. Під час сну вони перебувають у стані спокою і вимагають мінімального кровопостачання, тоді як  під час фізичних вправ потреба у кровопостачанні значно зростає. Шлунково-кишковий тракт вимагає високого потоку крові після їжі. Після того, як травлення завершено, йому буде достатньо й невеликої частки цього потоку.

Нормальне функціонування всіх органів і систем людського організму залежить від адекватної перфузії. Деякі з цих органів отримують дуже багате кровопостачання й не витримують його тривалого переривання. Порушення перфузії цих органів і пошкодження їхньої тканини може призвести до їх дисфункції і руйнування. Смерть системи органів може швидко призвести до загибелі організму, тобто людини.

cardiovascular system

© Jones & Bartlett Learning.

 

Джерело: Emergency care and transportation of the sick and injured. — 10th ed. / American Academy of Orthopaedic Surgeons; editors, Leaugeay Barnes, Joseph A. Ciotola, Benjamin Gulli. 

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X