укр eng

Здорове населення маленької країни: як працює швидка допомога в Литві 

Текст і фото: Гліб Бітюков

 

Вже були Британія, Швеція, Сполучені Штати, Німеччина. Тепер про медичну систему Литви. Вона тим більше цікава, враховуючи нашу спільну історію.

Перш за все варто відмітити, що свою реформу Литва почала в 2005 році, замінивши фельдшерів на швидкій парамедиками. Але литовці зробили достатньо радикальні кроки, через що змушені зараз дещо відступити назад. Тобто посаду та освіту фельдшерів прибрали взагалі і, відчувши прогалину між парамедиками та лікарями, наразі повертають спеціальність фельдшера знову.

Але литовці достатньо швидко навчилися рахувати фінансову виправданість медичних закладів та сервісів. Так, наприклад, стало зрозуміло, що немає необхідності тримати диспетчерську швидкої допомоги в кожному місті чи регіоні. Сучасні системи зв’язку дозволяють одній диспетчерській покривати велику територію, не змушуючи невеличкі громади витрачатися на створення власної. Також усі системи взаємодублюють одна одну, тому при виході з ладу однієї станції інша, на іншому куточку країни, може підхопити всю роботу другої.

 

Загалом на підтримання роботи швидкої допомоги країна витрачає близько 44 млн євро на рік за рахунок “лікарняних кас”, тобто за рахунок державного медичного страхування. Воно обходиться кожному мешканцю приблизно в 40-70 євро на місяць залежно від зарплатні.

Якщо 4 роки тому роботу швидкої допомоги забезпечували 56 диспетчерських пунктів, то зараз ця кількість зменшена до 8-ми, і в подальшому буде зменшена до двох.

У середньому кожна бригада швидкої допомоги робить по 15-18 виїздів за добу і чергує по 24 години. Практично кожен виклик закінчується госпіталізацією. Оскільки була обрана модель scoop-and-run в каунаському повіті всіх пацієнтів доставляють в травма-центр 3-го рівня, який є відносно новим та одним з найкращих в Європі. Він був побудований в 2015 році і є частиною великого медичного кварталу, у якому вже розташовані інші клініки.

Це сучасний центр з продуманим плануванням та інфраструктурою. Машини швидкої допомоги мають змогу заїхати безпосередньо в будівлю опинившись у спеціальному ангарі, де тепло та пацієнти захищені від дії навколишнього середовища.

Коридори та двері просторі та зручні для використання каталок. На першому поверсі одночасно багато майданчиків для огляду пацієнтів і прямо тут поруч операційні. Тобто від моменту прибуття на машині швидкої до моменту потрапляння на операційний стіл може пройти всього декілька хвилин.

Поруч розташовані як дитячі приймальні, так і для дорослих. Тобто немає необхідності везти дітей в іншу лікарню.

Травма-центр з’єднаний з іншими корпусами через систему підземних коридорів. Вони інколи настільки довжелезні, що медичний персонал використовує самокати чи електричні скутери для переміщення ними.

З одного боку дивно як настільки маленька країна, населення якої у вихідні не перевищує населення Києва (населення Литви налічує близько 3 млн мешканців), може підтримувати свою систему охорони здоров’я на такому високому рівні, а з іншого – зрозуміло, що забезпечити невелике число мешканців медичними послугами простіше.

Однак ще десяток років тому країна знаходилася майже в тому самому положенні, у якому знаходимося ми. Це гарний приклад того, як можна змінити власну країну, якщо в основу поставити вартість життя.

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X