укр eng

Ті, що рятують життя

Фото: FB "Медичний Корпус"

Медичне обслуговування – одна з найактуальніших проблем на лінії зіткнення як для військових, так і для цивільних. Волонтери-медики «Медичного Корпусу» допомагають не тільки бійцям ЗСУ, але їздять у віддалені села на лінії фронту, де ведуть прийом громадян. Поштовхом до створення організації стало розуміння потреби у «швидких», добре укомплектованих мобільних медичних групах поблизу лінії зіткнення наших військ із супротивником.

Ми поспілкувалися з засновником «Медичного Корпусу» Сергієм Сліпцем, аби дізнатися більше про діяльність організації. 

Medical Corps
На фото (зліва на право) Максим Циганок, лікар-хірург, Перший Добровольчий Мобільний Шпиталь ім. Пірогова, і Сергій Сліпець, засновник "Медичного Корпусу"

Як все починалося

Я закінчив Київське медичне училище №1, факультет лікувальної справи, працював у медичній сфері недовго: лише 4 місяці на швидкій у Києві. Тоді у 1999 році це було не перспективно, зарплати були дуже маленькі, і я, хоч і вступив до медичного університету, – покинув навчання. Це чорна пляма в моїй біографії.

Замість медицини я займався деревообробкою, до початку війни. На Майдані я не був. Чомусь не міг скласти всі пазли в голові, не розумів, які зміни це все несе. Коли вже почалася війна, я зібрався і поїхав. Поїхав не як медик, а просто допомогти чим-небудь. Готовий був копати окопи, ремонтувати машини. Так склалось, що з медициною як раз було все погано. І я попав в медичну роту 5 батальйону Добровольчого українського корпусу Правого сектору. Потім це став медичний батальйон, а потім – Госпітальєри. Таким був мій початок.

На той час все тільки народжувалося, «Захист Патріотів» і інші організації тільки починали працювати і не встигали всіх навчити. Я не проходив ніякої підготовки, просто поїхав, працював по пам’яті, інтуїтивно.

Згодом я відійшов від Правого Сектору через певні обставини, які розвели наші шляхи. І за місяць опісля я створив «Медичний Корпус».

«Медичний Корпус»

У «Медичному Корпусі» працюють медики-волонтери, які просто приїжджають у відпустку на 2-3 тижні на рік, хто може – приїжджає частіше. На той час, коли тільки починалася робота організації, ми працювали з 57 бригадою, тоді вони стояли в районі Горлівки, Зайцівський напрямок. У них були лікарі, але не було ні техніки, ні засобів, і ми працювали разом – їхні лікарі, наша техніка, наші навики. І ця співпраця була досить успішною.

Помічники й лікарі постійно змінювалися. Люди різні приходили – щось їм набридає, щось не вистачає, хтось шукає чогось іншого. Багато хто підписували контракт до ЗСУ, Нацгвардією і йшли далі.

Скільки загалом людей пройшло через «Медичний Корпус» – навіть не знаю. Більше сотні. Це не тільки лікарі, це й водії, і парамедики. Усі небайдужі, які приїжджали і хотіли чимось допомогти. 

Усі з них внесли доволі немаленький вклад. Найбільш легендарна дівчина – це Іванка Чобанюк, яка працювала з Правим Сектором. Це студентка з Тернопільського медуніверситету, яка покинувши навчання приїхала й надавала допомогу на передовій, потім була на ротації у нас. Зараз вона в Запорізькій області проходить інтернатуру, все таки викладачі пішли їй на зустріч і дали можливість закінчити університет. І Іванка в найближчому майбутньому стане лікарем з бойовим досвідом.

Найбільший страх був – втратити когось з команди. Була у нас тільки Печенька (Юлія Шевчук) поранена. У січні цього року під час перевантаження пораненого в Майорську біля машини підірвалась міна. Але поранення було не важке й усе обійшлося. Я найбільше переживав, щоб команда залишилася цілою, неушкодженою.

Найважчим був 2014 рік, коли були масові зіткнення, коли за добу перепадало 30 поранених на 1 екіпаж з 4 осіб. Більшість з них приймалися вночі. Тому що вдень було більш менш тихо, а вночі були бої, були поранені. Чесно, пам'ять дуже багато всього витирає. Це був дуже насичений подіями період.

Medical CorpsМедики-волонтери "Медичного Корпусу". Фото зі сторінки "Медичного Корпусу" у FB

Мобільний операційний пункт

Операційна на базі автобуса Neoplan з нами з березня 2015 року. Київський бізнесмен купив її в Німеччині та передав нам. У ній ми проводимо стабілізацію, первинну і вторинну обробку поранених перед подальшою евакуацією в госпіталь. Перша місія, яку вона виконувала, – це Донецький напрямок, вона стояла в районі біля Пісків. До найближчої лікарні там 45 кілометрів, при важкому пораненні це дуже велика відстань, тому потрібно було надавати кваліфіковану долікарняну допомогу на місці. Neoplan стояв на відстані 10-15 км від лінії зіткнення, ми везли на джипах/пікапах поранених з поля бою до пункту стабілізації, і потім уже на реанімобілях чи на іншому санітарному транспорті по рішенню лікарів ми проводили евакуацію. При масових пораненнях ми проводили сортування кого везти в першу чергу, а хто може й добу чекати.

Згодом ми мали домовленість з Першим добровольчим мобільним шпиталем імені Миколи Пирогова, який забезпечував нас лікарями.

За весь час роботи у нашій мобільні операційній стався 1 летальний випадок. Це сталося нещодавно: військовими лікарями було прийнято рішення проводити евакуацію цивільного з Авдіївки, бо він був у дуже важкому стані. У нього було кульове поранення в голову. Потрібно було його перевозити в Краматорськ, його довезли живим, але вже в лікарні він помер.

Medical Corps

Medical Corps

Medical Corps
Мобільний операційний пункт. Фото зі сторінки "Медичного Корпусу" у FB

Допомога мирному населенню

Коли ми створили «Медичний Корпус», один із аспектів, які ми розглядали, – це допомога мирним мешканцям у зоні відчуження. Це населені пункти, яких не приймають ні в Україні, ні в ДНР. У них немає змоги викликати швидку, вони не отримують навіть елементарної медичної допомоги. Ми почали цим займатися. Ми організували прийомні дні у селах. Жителі мали контакти координаторів і викликали нас як швидку. Спочатку було важко, тому що вони прискіпувалися, читали що їм колять, термін придатності лікарських засобів. Але менше місяця пройшло і ці люди переглянули своє ставлення до нас.

Ми охоплювали найближчі населені пункти, визначали в які дні в яке село приїхати, і всі там знали, що машина приїде. Приходили люди, розповідали кого що турбувало, ми давали ліки від гіпертонії, знеболюючі тощо.

Мобільна стоматологія

Згодом у нас з’явилася мобільна стоматологія. У більшості випадків ми надавали стоматологічну допомогу військовим. Проводили санацію цілих батальйонів.

Ми почали цим займатися, тому що всі купували й везли аптечки солдатам, а от зуби лікувати ніхто не їхав. Єдиний, хто цим займався, це «ТриЗуб Дентал», Ігор Ященко, але він працював на віддаленій від нас території.

Стоматологічний кабінет ми будували за підтримки Канадської місії «Heart». Вони надали нам автомобіль і фінансову допомогу. Ще нас підтримала Українська православна церква Київського Патріархату, що на перший час забезпечила всіма розхідними матеріалами.

Зібрати всю техніку й обладнання вдалося завдяки волонтерській і благодійній допомозі. Багато техніки ми брали в тимчасове користування потім повертали, потім знову брали. Ми ніколи не працювали самостійно, ми завжди працювали з кимось, використовували техніку Правого Сектору, військових, наприклад, персонал був «Медичного Корпусу», а техніка «Хотабича». Нам було без різниці з ким співпрацювати, ми намагалися якнайкраще і чимшвидше надати допомогу, щоб врятувати пораненого.

У залежності від потреб збирали кошти по друзям, знайомим, і купували необхідне обладнання. Так само і з ліками.

Medical Corps
Мобільний стоматологічний кабінет. Фото зі сторінки "Медичного Корпусу" у FB

Тактична медицина в Україні

Якщо порівнювати з 2014 роком зараз ситуація набагато краща, є багато волонтерських організацій, що проводять навчання на полігонах, на передовій, на місцях постійної дислокації підрозділів. Вони все таки щось зрушили з місця. Зараз на контракт пішли медики, які вже пройшли бої у 2014, 2015 роках.

На початках ситуація була сумною, медичну допомогу не знали як надавати взагалі, було завезено купу всяких засобів, і ніхто не навчав як ними користуватися. Наприклад, привезли бандажі, ну звідки той солдат з якогось далекого села може знати що таке цей бандаж і як ним користуватися? Він поклав його собі в кишеню і носить. Той же самий целокс, який закупляли в необмеженій кількості в 2014 році. Ним засипали все – не усвідомлюючи можна це робити чи ні. Був випадок коли у бійця була відкрита черепно-мозкова травма і йому просто на відкриту ділянку головного мозку насипали целокса… На сьогоднішній день уже все зрозуміло. Хоча хотілось би кращого рівня, але все з часом.

Я думаю, що все залежить від самих людей. Потрібно, щоб зміни кожен починав із себе. Лише коли кожен із нас зміниться, ми зможемо питати і у МОЗа і Міноборони чому щось не так. Будь-які реформи сприймаються дуже неадекватно населенням нашої держави, тими ж військовими. Вони вважають, що в міністерствах лише бандити й злодії. Не по-іншому. Фактично ж люди звикли жити так як вони жили, їх це влаштовує.

Плани на майбутнє

Життя продовжується, з’явилися нові лідери, мені є кому передати справу «Медичного Корпусу». На сьогоднішній день ми активно запустили новий проект з нашим начмедом Ростиславом Зауральським: ми обладнали наші машини морозильними камерами з банком замороженої плазми та розморожувачем. І я думаю, що наступний лідер – це Зауральський.

Хочу побажати наступникам, щоб у них не було роботи. Щоб не знали куди себе подіти від нудьги. Це те, що ми бажали один одному при ротаціях. 

 

Ця статтю було змінено 20.10.2016 з метою виправлення назв і позицій. 

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X