укр eng

Уляна Супрун про модернізацію війська, нації та України

Цьогоріч фестиваль українсього духу “Бандерштат”, який традиційно проходить у краю зродження повстанської армії, зібрав тисячі молодих людей з України та її меж. Поділитися своїм досвідом громадської роботи та намагання змінити систему організатори гутіркової сцени запросили директора гуманітарних ініціатив Світового Конґресу Українців та засновника організації «Захист Патріотів» Уляну Супрун.

бандершат. уляна.1.JPGЯ народилася у США, але три тижні тому отримала громадянство України. Я виростала в українській родині, ходила до української церкви, моя перша мова - українська. Свого чоловіка я зустріла на зимовому таборі для української молоді - я була у Пласті, Марко - у СУМі. В університеті обоє входили до товариства студіюючої молоді імені Миколи Міхновського.

Ми одружилися 1991 року - того самого року, коли Україна стала незалежною. Ми завжди жартуємо, що Україна нам дуже близька до серця, бо як щось станеться з її незалежністю, це вплине і на наш шлюб.

Спочатку ми жили у Детройті, потім - у Нью-Йорку, але завжди хотіли переїхати до України. Нарешті три роки тому продали свій будинок та вирушили подорожувати світом. Восени 2013 року ми були в Лондоні по дорозі до України, коли саме почався Майдан. 29 листопада ми приїхали до Києва. Мій чоловік почав перекладати для західних журналістів, я працювала у медпунктах на Майдані.

20 лютого, коли почалися найжахливіші години Майдану, Марко витягав людей на Інститутській, я намагалася рятувати їхні життя. До нас принесли хлопця з Харкова - Влада. Він був поранений у правому боці, ми намагалися стабілізувати його стан, не маючи нічого. Потім передали його до 17 лікарні і думали, що нам вдалося врятувати того хлопця. Через 8 днів Влад помер. Він був останнім з небесної сотні. Я постійно думала, що я могла б зробити як лікар, щоб я могла змінити, аби врятувати Влада?  Можливо, тоді ми могли б врятувтали його. Коли почалася війна, я так само задумалася про наших хлопців в АТО. Якби вони мали правильне обладнання та тренування, можливо, більше з них поверталися додому живими.

Спершу ми пішли до військових спеціалістів західного світу і запитали, які аптечки є найкращими. Нам показали натівські IFAK. Ми привезли 250 таких аптечок в АТО. Військові, коли отримали їх, сказали: “Це круто, але як ними користуватися?” Тоді ми побачили, що справа не в обладнанні, а в навчанні.

Модернізація війська, нації та України - це не міфічні речі. Це знання, тренування, інформація та навчання з найкращих прикладів решти світу. Ми запросили професійних інструкторів Американського війська, які навчали не лише бійців, а що важливо, інструкторів-українців. Зараз ми маємо 20 інструкторів, які тренують українських військових.

Навчання є способом змінити країну. Саме навчання та тренування модернізує українську армію. Не якась техніка, літаки чи БТР. Якщо не знати, як цим користуватися, воно не допоможе.

До сьогодні ми навчали більше 22 тисяч бійців і передали більше 18 тисяч аптечок. Ми проводимо дводенний курс, під час якого на одного інструктора припадає не більше 20 курсантів. Спочатку розповідаємо теорію тактичної медицини. Потім курсанти діляться на менші групи і отримують практичні навички: як накладати джгут, бинтувати, ставити назофарингеальну трубку, усувати пневмоторакс, евакуювати людей під вогнем. Упродовж першого дня вони накладають джгут більше 20 разів та отримують багато інших навичок. Другого дня повторюють пройдене, потім під час симуляції бойових дій намагаються надавати допомогу у стресових ситуаціях..

Американські військові впродовж довгих років бойового досвіду побачили, що завдяки таким знанням можна врятувати життя 15% бійців.

Не лише бійці потребують тренувань, а й бойові медики та лікарі. Ми почали навчати війська спеціального призначення, як надавати допомогу вже на підвищеному рівні, та розробляти програми для лікарів.

Наші курсанти пізніше розповідали, коли опинилися у правдивих бойових діях, змогли надати допомогу. Кажуть, що вони наче стояли збоку та дивилися на себе і не могли повірити, що це їхні руки таке роблять. Вони змогли впоратися без паніки. Медики, які пройшли курс для військ спецпризначення, потім розповідали, що наче чули голос нашого інструктора, який говорив, як надавати допомогу. 

Інструктори, які приїжджають до нас з-за кордону, є бойовими медиками, вони мають великий бойовий досвід порятунку поранених.

Зараз в Україні є багато ветеранів АТО, які мають неоціненний бойовий досвід. Серед наших інструкторів є 4 ветеранів, але ми шукаємо ще більше бійців, які б хотіли долучитися до нас і ділитися власним досвідом. Ми знаємо, що багато з них хочуть продовжувати допомагати у цій війні, допомагати своїм побратимам, своїй нації. Вони могли б передавати свій досвід і не залишати своїх друзів на Сході.

Нещодавно почали програму тренувань спільно з ветеранами - бійцями АТО, які втратили кінцівки. Вони грають поранених під час навчань медиків-спецпризначенців. Ми вже тричі проводили такі курси. Ветерани хочуть і можуть допомагати бійцям навчатися, як надавати допомогу.

Бійцям можуть надати якісну допомогу на полі бою, але через погану евакуацію вони не доїжджають до лікарень живими. Минулого тижня наш друг із батальйону “Гарпун” був поранений через вибух міни. Він мав поранення нижніх кінцівок і лівої вищої кінцівки. Медик, якого ми навчали, наклав три джгути і врятував його життя. Інший боєць мав проникаюче поранення грудної клітки і пневмоторакс. Йому накали оклюзивну наліпку та зробив декомпресію за допомогою голки. Другий боєць вижив, перший - через погану евакуацію загинув. У тому є велика проблема. Важливо, щоб були правильні машини, правильна координація евакуації і також надання допомоги під час цього.

У зв’язку з проблемами з евакуацією, бійці інколи мусять надавати допомогу не 10-15 хв чи як в американській армії одну золоту годину, а часом 8-10 годин. Тому після завершення курсу медиків військ спецпризначення ми надаємо тактичний рюкзак, у якому містяться речі для надання тривалої допомоги.

10% смертей на полі бою спричинені блокуванням шляхів дихання. Щоб уникнути цього, лише потрібно вставити через ніс назофарингеальну трубку. У нових аптечка Міністерства оборони не буде таких трубок, бо вони не думають, що бійці спроможні навчитися, як вставляти таку трубку.

Третина українських бійців втрачає кінцівки через те, що джгут не послабили вчасно і кров не дійшла до кінцівки. Інша, згідно з Європейським командуванням Американського війська, через травму, ще одна - через інфекцію.

Концепція тактичної медицини є досить новою. Навіть у Штатах вона існує лише 16 років і 10 років на масштабному рівні. Американці дуже добре слідкують за своїми військовими. Під час спостережень за смертностями впродовж воєн після Другої світової війни, помітили, що більшість бійців вмирає від кровотечі з кінцівок. Тоді вони змінили протоколи і знизили смертність до нуля.

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X