укр eng

Чому поліцейським потрібна медична підготовка?

 

Автор: Лоуренс E. Хайскл

Забезпечення офіцерів навичками та засобами, необхідними для реагування на часті смертельні випадки від проникаючої травми, врятує життя як цивільних, так і поліцейських.

Тренування Національної поліції

Фото з курсу "Захисту Патріотів" для Національної поліції України

Парадигма суспільних очікувань щодо надання правоохоронцями допомоги в невідкладних медичних станах змінилась. Минув час, коли полісмени викликали по рації медичну допомогу, поки жертва чи навіть підозрюваний стікали кров’ю. Суспільство очікує, що офіцери будуть надавати допомогу і докладати максимум зусиль, аби врятувати життя.

Вище керівництво правоохоронних органів також турбується про те, щоб офіцери могли допомогти собі та колегам у випадку поранення при виконанні службових обов’язків. Штаби правоохоронних органів, офіцери яких працюють у віддалених районах, особливо зацікавлені у проведенні розширених медичних тренувань, оскільки у районах, де ці служби працюють, час реагування швидкої медичної допомоги (ШМД) може бути значно довшим у порівнянні з містом. Відомо, що будь-яка затримка надання медичної допомоги може мати катастрофічні наслідки.

Окрім першої допомоги 

Донедавна, більшість правоохоронних академій проводили навчання лише з основ першої медичної допомоги, а аптечки в патрульних машинах не містили необхідних засобів для допомоги при проникаючих пораненнях.

Багато полісменів не горіли бажанням надавати навіть базову першу допомогу, якої вони були навчені. Вони були переконані, що невдала спроба надання будь-якої медичної допомоги буде їм надто дорого коштувати. Більше того, багато офіцерів отримували вказівки від керівництва не надавати медичну допомогу через імовірність судового переслідування, звільнення та/або ув’язнення. 

Багато управлінь навчають офіцерів як використовуючи травма-набори рятувати життя потерпілих, підозрюваних, колег-офіцерів та надавати самодопомогу. І сподіваються, що вони будуть забезпечувати належне медичне реагування за будь-яких умов.

Загалом існує два типи ситуацій, при яких правоохоронець буде зобов’язаний надавати невідкладну медичну допомогу. Перший – людина потребує допомоги за відсутності загроз, наприклад, у випадку ізольованої дорожньо-транспортної пригоди. Інший – коли існує така загроза (пограбування банку, захоплення будинку чи випадок з активним вогнем).

Правоохоронців навчають, що тактична ситуація завжди важливіша будь-якої медичної допомоги, а головним пріоритетом для офіцерів, що відповідають на ситуацію з активним веденням вогню, є швидка локалізація правопорушника чи їх угрупування та припинення вогню. Як тільки правопорушника буде нейтралізовано, у офіцерів може виникнути потреба зупинити критичну кровотечу у постраждалих.

На жаль, патрульні офіцери часто не мають необхідного обладнання та рівня підготовки для адекватного надання допомоги при проникаючій травмі до прибуття пожежної бригади та карети ШМД. Це означає, що потерпілі інколи можуть залишатися тривалий час без отримання необхідного обсягу медичної допомоги. Також існує проблема, що пожежна бригада чи бригада ШМД не ризикуватиме іти одразу в «червону» зону, якщо немає впевненості у достатньому рівні безпеки. У цей час полісмен чи потерпілий можуть стекти кров’ю.

Навіть коли ШМД прибуває на місце події, певні непорозуміння можуть відтермінувати надання допомоги потерпілим. Крім того важлива інформація, необхідна для оцінки тяжкості ситуації та обсягу надання медичної допомоги, може бути не досить достовірною з огляду на хаос на місці події.

Ось що трапилось у Блексбурзі, штат Вірджинія безпосередньо після масового убивства у Технічному університеті Вірджинії. ШМД не мала прямого каналу зв’язку з правоохоронцями та командним пунктом, що перешкодило ефективному медичному реагуванню.

Навчання національної поліції

Причини смерті

Досить поширене запитання: «Яку медичну допомогу може надати офіцер-правоохоронець маючи мінімальні знання важкопораненому потерпілому?». Запитання цілком логічне, адже офіцери не можуть надати той же об’єм медичної допомоги, який може бути наданий бригадою ШМД чи парамедиками. Однак було доведено, що швидке реагування належно тренованих офіцерів та оперативне надання ними першої медичної допомоги може врятувати життя. У той час, коли ви читаєте цю статтю, подібні ситуації трапляються по всій країні, а таке реагування є настільки ефективним, бо досліджувалось експертами з невідкладної медицини.

Армійський полковник у відставці Рональд Ф. Белламі дослідив величезну кількість зібраних з поля бою даних і дійшов висновку, що є три причини смерті, зумовлені проникаючою травмою, яким потенційно можна запобігти. Кожен з потенційно смертельних наслідків проникаючої травми може бути мінімізований людиною, яка надає допомогу, якщо вона пройшла навіть базові медичні навчання.

Неконтрольована кровотеча. Ці жертви стекли кров’ю через відсутність втручання чи спроби зупинити кровотечу або ж втручання було виконано не належним чином з прямим тиском на рану чи накладанням джгута. Яскравим прикладом цього стали близько 2500 солдат, які померли від простих поранень кінцівок у війні у В’єтнамі. У дослідженні Белламі близько 60% смертей, яких можна було уникнути, були зумовлені саме неконтрольованою кровотечею.

Напружений пневмоторакс. Коли жертва отримала проникаюче поранення у грудну клітку, може виникнути прогресуюче накопичення кількості повітря. Зазвичай унаслідок вогнепального чи ножового поранення. Повітря виходить з ушкодженої легені та рухається у простір між грудною стінкою та легенею, що називається плевральним простором.

Стан, що загрожує життю, настає коли повітря не може повернутись у легені та з кожним вдихом накопичується все більше повітря в плевральному просторі. Таким чином, формується односторонній клапан.

Прогресивне зростання тиску повітря у плевральному просторі зміщує серце та магістральні кровоносні судини у протилежний бік грудної клітки та порушує відтік крові, що повертається до серця. Це призводить до гострої судинної недостатності та зрештою смерті, якщо оперативно не відреагувати.

Медичним засобом, що застосовується у даному випадку, є невідкладна голкова декомпресія стандартною голкою типу судинного катетера 14 розміру. Суть полягає у встромленні голки у другий міжреберний проміжок по середньоключичній лінії та вивільнення повітря з плеврального простору. Дана маніпуляція перетворює напружений пневмоторакс у простий, який зазвичай не загрожує життю. Белламі виявив, що 33% смертей від проникаючих поранень на полі бою, яких можна було запобігти, були зумовлені саме напруженим пневмотораксом.

Порушення прохідності дихальних шляхів. У жертв з проникаючою травмою причинами порушення прохідності дихальних шляхів зазвичай є блювотні маси чи кров у дихальних шляхах або ж механічна обструкція зубними протезами чи стороннім тілом. Вогнепальне поранення в шию може зумовити виникнення гематоми, що поширюється, але це дуже рідкісне явище. Стан жертв без свідомості покращується від простого вставлення через ніс м’якої гумової трубки, що називається назофарингеальна трубка. Даний вид допомоги забезпечує тимчасову прохідність дихальних шляхів у більшості потерпілих.

Дослідження Белламі показує, що 6% смертей від проникаючих поранень, яким можна було запобігти, спричинені порушенням прохідності дихальних шляхів. Одним з найсерйозніших проникаючих поранень грудної клітки є відкрита рана грудної клітки, внаслідок якої ушкодження самої легені спричинює її спадання. Жертва задихається, з рани часто витікає піниста кров. Якщо отвір у грудній клітці не буде закрито, легеня не зможе розкритись. Ці поранення потребують негайного накладання оклюзійної пов’язки або готової оклюзійної наклейки.

Навички, які легко здобути

Навчання офіцерів-правоохоронців розширеному переліку навиків невідкладної медичної допомоги, без сумніву, рятує життя. За короткий проміжок часу офіцерів можна навчити як правильно накладати джгут та використовувати гемостатичний засіб чи тиснучу пов’язку для зупинки масивної кровотечі. Оклюзійні пов’язки чи оклюзійні наклейки легко накладати, і це вимагає мінімальних тренувань. Офіцери можуть вставити назофарингеальні трубки після іструктажу медиків.

Голкова декомпресія для ліквідації напруженого пневмотораксу – це також проста процедура з мінімальним ризиком, якої можна легко навчити. Одна з найскладніших речей для більшості – це працювати, незважаючи на початкову больову реакцію постраждалого на встромлення голки. Людині, що надає допомогу, необхідно усвідомити, що жертва отримала кульове поранення й уже має однин чи більше отворів від вогнепального поранення у грудну клітку. Тому встромлення маленької голки у грудну стінку не завдасть ніякої шкоди, особливо якщо постраждалий має утруднене дихання. Незначний біль під час вставлення голки у кінцевому результаті принесе значне полегшення.

Більшість штатів мають закони, що регулюють невідкладну медичну допомогу, яка надається рятувальниками, офіцерами-правоохоронцями, парамедиками.

Нещодавній перегляд цього закону у Каліфорнії тепер дозволяє офіцерам-правоохоронцям застосовувати джгути та гемостатичні засоби до поранених з проникаючою травмою. Багато патрульних офіцерів, як і вище керівництво правоохоронних органів у цьому штаті, зайняли позицію «Життя поліцейських важливі», тому необхідний подальший перегляд Title №22 (закону, що власне і регламентує надання ПМД), аби дозволити офіцерам-правоохоронцям Каліфорнії можливість за належних тренувань та навчання проводити за невідкладних обставин голкову декомпресію, особливо у колег-офіцерів.

Проте існує проблема, яка полягає в тому, що офіцери-правоохоронці не мають постійної практики, що зумовлює в свою чергу невисокий рівень володіння необхідними навичками. У 2008 році було проведено дослідження для оцінки здатності немедичного персоналу правоохоронних органів навчатись, як проводити декомпресію напруженого пневмотораксу та визначення міцності знань і рівня засвоєння навиків.

Кожного з 22 респондентів тактичних груп було опитано перед проходженням 90-хвилинної тренувальної сесії по виявленню та лікуванню напруженого пневмотораксу. Одразу після тренування вони здали тест, згодом ще два - через один та шість місяців.

Опубліковані результати дослідження показали, що знання зберігаються без значних втрат як через один, так і через шість місяців. Було зроблено висновок, що немедичний персонал правоохоронних органів здатен навчатись голковій декомпресії та, більше того, зберігати ці знання без суттєвих втрат впродовж принаймні шести місяців.

Це дослідження чітко демонструє, що офіцери-правоохоронці можуть навчатися розширеним медичним навикам та зберігати їх протягом певного часу.

Рятуючи життя поліцейських

Останні збутки у догоспітальній допомозі при проникаючій травмі у бойових умовах підкреслили важливість раннього виявлення та лікування напруженого пневмотораксу. Військові США встановили середній рівень медичної допомоги між навичками першої допомоги, яким навчають усіх солдат, та медичними навичками санітара чи медика. Набір навичок курсу бійця-рятувальника (Combat Lifesaver Course), який включає і голкову декомпресію напруженого пневмотораксу, викладають немедичному персоналу. Правоохоронцям варто наслідувати військових.

Як лікар невідкладної медицини і офіцер запасу у поліції Каліфорнії, я більш як 20 років брав участь у підготовці та навчанні персоналу правоохоронних органів. Зважаючи на цей досвід, на мою думку, переважна більшість теперішнього покоління офіцерів-правоохоронців зацікавлена у вивченні розширених медичних навичок і, як перші на місці події, вони впевнені, що це їхній обов’язок надавати якомога більший обсяг медичної допомоги у відповідних ситуаціях.

 

Лоуренс E. Хайскл, лікар, член Американської колегії лікарів невідкладної медицини, член Американської академії сімейних лікарів, лікар невідкладної медицини і офіцер запасу Департаменту поліції Палм-Спрінгз. Член консультативної ради журналу «POLICE», доктор Хайскл є засновником та директором Міжнародної школи тактичної медицини. Школа пропонує 8-годинні тактичні курси правоохоронців-рятувальників для патрульних офіцерів, та 80-годинні (двотижневі) курси тактичної медицини, та альтернативні 40-годинні курси тактичної медицини для тактичних медиків – усі вони затверджені Каліфорнійською комісією зі стандартів та підготовки офіцерів-правоохоронців та Міністерством національної безпеки США.

Дякуємо лікарю Андрію Кучмі та студенту-медику Богдану Мельнику за переклад статті з англійської.

Опубліковано та перекладено з дозволу видання.

Оригінал статті: http://www.policemag.com/channel/careers-training/articles/2016/06/why-officers-need-advanced-medical-training.aspx

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X