укр eng

Курсанти Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації НТУУ “КПІ” пройшли курс бійця-рятувальника

 

Простір біля корпусу перетворився на поле бою, найближчі дерева та закутки на імпровізовані засади, бліндажі та окопи. Учасники взяли до рук палиці замість зброї, аби все виглядало ще більш правдоподібно. Повз проходять люди: хтось вигулює собаку, хтось поспішає у справах. Дві паралельні реальності перетнулися на подвір’ї Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації НТУУ "КПІ".

Навчання курсантів

Два дні інструктори «Захисту Патріотів» передавали свої знання 130 курсантам 4 року навчання. Усі вони молоді, активні, всотують інформацію наче губки. «За всі попередні три роки навчання – це мабуть найцікавіші заняття», – зізнаються курсанти. Це майбутні кібервоїни, що будуть захищати комп’ютерні системи й телекомунікації. Здавалося б, їхнє місце в штабах, а не на полі бою. Та в країні війна.

На третій симуляційний день курсанти відпрацьовують отримані знання на 3 станціях. Тут вони практикують надавати допомогу під обстрілом, тактичну польову допомогу, евакуювати поранених.  У кожного в групі своя роль – хтось грає пораненого, хтось рятувальника, хтось тримає периметр.

Зриваються петарди. Почалося. Чуються крики, голос командира, звук імітованих пострілів.

Навчання курсантів

«Ми трохи розгубилися, коли тримали периметр, але при наданні допомоги пораненим – ні. Ми знали, що треба робити», - каже Іван після першої симуляції.

Лєра підтверджує слова однокурсника: «З точки зору медицини ми впоралися. Розгубилися лише при евакуації».

Навчання курсантів

Хлопчина, що грав пораненого, зізнається: «У мене аж сльози на очі навернулися, так я старався зіграти. Намагався передати все максимально правдоподібно, аби товаришам ускладнити завдання і їм легше було увійти в роль».

Дівчина з пораненням голови й ока вдячно говорить: «Завдяки друзям я залишилася «живою», вони врятували мій зір. Вони все зробили правильно».

Навчання курсантів

На іншій станції завдання ускладнюється. Допомогу потрібно надати безпосередньо під обстрілами в умовах, коли багато поранених. Тут потрібно розробити і тактику проходу, і спланувати евакуацію. В групі вибирається командир, який контролює всю ситуацію, приймає рішення й бере на себе відповідальність за операцію.

Після успішного проходження станції, Андрій зізнається, що при евакуації діяв інтуїтивно, оскільки глибоко цю тему в інституті не проходили. Брати на себе відповідальність уже звик, адже з першого курсу є командиром групи.

«Інструктори викладали все структуровано. Алгоритм чітко відклався в голові, хоча медицині ми не були навчені взагалі. Ми розподілили між собою задачі і, відповідно, діяли злагоджено». Найважчим на думку Андрія є декомпресія. Хлопцю навіть складно уявити як проколювати людині грудну клітку. «Курс був би ще кращим, коли б ми виїхали в ліс, де не було б поруч людей, коли б ми мали зброю, аби відпрацювати програму ще ближче до реальних бойових дій».

Навчання курсантів

Спостерігаючи за роботою своїх учнів перший заступник начальника Інституту зазначив, що курсанти в першу чергу  звільнилися від психологічних перепон: тепер вони точно знають, що можуть надати допомогу, вони позбавилися цього страху й уже не розгубляться на полі бою.

По завершенні симуляції інструктори наголосили, що цей курс лише початок. Тепер кожному потрібно ще відпрацьовувати набуті навички, адже знати й уміти – це різні речі. 

Навчання курсантів

Фото: Микита Завілінський

 

PATRIOT DEFENCE: ENLIGHTENMENT THROUGH MEDICINE • A HUMANITARIAN INITIATIVE OF THE UKRAINIAN WORLD CONGRESS
X