Реагування на інцидент з активним стрілком: чи турнікет є найважливішим? | Захист Патріотів

Фото: Techline Technologies

Реагування на інцидент з активним стрілком: чи турнікет є найважливішим?

Великий об’єм даних, зібраних під час операцій «Нескорена свобода» (англ. Operation Enduring Freedom (OEF)) та «Свобода Іраку» (англ. Operation Iraqi Freedom (OIF)), показує значну доцільність та ефективність використання турнікетів для допомоги пораненим в бойових умовах. Систематичні вивчення аутопсій загиблих впродовж цих та інших бойових операцій визначили, що кількість ушкоджень, з якими потенційно можна було вижити, складає 15% від усіх загиблих; серед причин таких смертей: крововтрата з кінцівок, напружений/відкритий пневмоторакс та блокування дихальних шляхів. Смерть від кровотечі з кінцівок складає найбільшу частину (9 %) та є порівняно найлегшою для лікування, навіть малотренованим персоналом. Саме тому основним фокусом тренінгів та протоколів, які створює комітет з допомоги пораненим в бойових умовах (англ. Tactical Combat Casualty Care (TCCC)), є допомога у разі саме таких поранень.

Про недоцільність та небезпеку турнікетів вже майже ніхто не говорить, навіть в Україні. Проте, чи є вони настільки ж ефективним і доцільним при застосуванні у, так званих, інцидентах з активним стрілком?

 

Інциденти з активним стрілком

Кількість інцидентів з активним стрілком стрімко збільшується по всьому світу. Усі ми чули з новин про нещодавний випадок у Новій Зеландії з 50 вбитими, або навіть більш наближений до нас випадок з окупованої Керчі з понад 20 загиблими. Значні зусилля науковців з усього світу спрямовані на зниження ризиків виникнення таких інцидентів та на мінімізацію їхніх наслідків.

Реагування на інцидент з активним стрілком: чи турнікет є найважливішим?
Інцидент з активним стрілком у Керчі. Скріншот з камер відеоспостереження

Досвід та знання, які були здобуті під час військових конфліктів, почали переносити в цивільне життя для застосування в критичних ситуаціях. Одним з прикладів є адаптація військового протоколу ТССС для застосування цивільними екстреними службами, який називали тактичною екстреною допомогою пораненим (англ. Tactical Emergency Casualty Care (TECC)). Іншою ініціативою, спрямованою на підвищення виживання постраждалих під час інцидентів з масовим стрілком, є програма Stop the Bleed ініційована в США «Хартфордським консенсусом», до якого входять багато наукових інституцій як Американський колегія хірургів, Комітет з травми та ін. Ця програма навчає громадськість способам зупинки критичної кровотечі, застосуванню турнікетів та тампонуванню поранень.

Проте, доказової бази щодо ефективності використання військових принципів в цивільних умовах поки недостатньо. Про це свідчить дослідження опубліковане у 2016 році в журналі The Journal of Trauma and Acute Care Surgery «Огляд поранень загиблих в цивільних масових розстрілах» (англ. «The profile of wounding in civilian public mass shooting fatalities»), у якому за аналогією з систематичними переглядами аутопсій загиблих військових дослідили дані загиблих у інцидентах з активним стрілком. Всього у дослідження було включено 371 поранення з 12 окремих інцидентів з активним стрілком в США.

Дослідники виявили наступне:

«Загалом 58 % всіх жертв мали поранення голови та грудей, тільки 20% мали поранення кінцівок. Серед поранень, що потенційно призвели до смерті, 77% були в голову та грудну клітку. Лише у 7% поранень смерті потенційно можна було уникнути. Серед поранень, смерть від яких можна було уникнути, 89% були в грудну клітку. … Не було жодної смерті від сильної крововтрати з кінцівок».

Також у дослідженні виявлено, що в середньому кожен постраждалий отримав 2,7 поранення.

 Реагування на інцидент з активним стрілком: Чи турнікет є найважливішим

Зважаючи на вищенаведені дані про розподіл поранень, смерть від яких можна уникнути, у інцидентах з активним стрілком, можна стверджувати, що використання турнікету у цивільній ситуації не є настільки ж важливим, як у військовій. Це потенційно може бути пов’язане як з різним механізмом нанесення цих поранень, так і з тим, що цивільні постраждалі, на відміну від військових, зазвичай не носять захисне спорядження. Саме бронежилети та шоломи захищають голову та грудну клітку військових від летальних поранень.

Вісімдесят дев'ять відсотків поранень, смерть від яких можна було уникнути, були в грудну клітку. Беззаперечно, навчання громадськості навичкам зупинки кровотечі є важливим, проте масові навчання методам надання допомоги при пораненні в грудну клітку видається доречною ідеєю. Також важливо розглянути можливість додавати в набори зупинки кровотечі відповідні засоби (оклюзійні наліпки та інші).

 

Алгоритм надання допомоги при пораненні в грудну клітку

  1. Пересвідчитися в безпеці (якщо цього не зробити, то постраждалі будуть з'являтися швидше, ніж ви їх будете рятувати)

  2. Зупинити зовнішню кровотечу з кінцівок (це є більшим пріоритетом, ніж поранення в груди)

  3. Перевірити прохідність дихальних шляхів (це також є більшим пріоритетом, ніж поранення в груди)

  4. У разі виявлені поранення в грудну клітку (грудною кліткою вважати все від пупка й до ключиць) затиснути поранення рукою

  5. Попросити напарника (або використовуючи зуби) розпакувати оклюзійну наліпку та заклеїти поранення

  6. Обов’язково оглянути грудну клітку з усіх сторін (включно зі спиною)

  7. Покласти пораненого в стабільне бокове положення.

Реагування на інцидент з активним стрілком: чи турнікет є найважливішим?
Фото: narescue.com

Напружений пневмоторакс

Найвірогідніша причина смерті від поранення в грудну клітку, яку можна уникнути, це напружений пневмоторакс. Повітря потрапляє в грудну клітку через дірку в грудній стінці та через дірку в пораненій легені, і зазвичай там і залишається. Через якийсь час це призводить до появи тиску в середині грудної клітки поза легенею. Затиснуте повітря давить на уражену легеню та не дає їй нормально функціонувати. Тиск на великі судини, які знаходяться в грудній клітці, та на серце може призвести до так званого обструктивного шоку, і як наслідок — до смерті.

Зазвичай процес виникнення напруженого пневмотораксу не відбувається швидко, якщо порівнювати, скажімо, з кровотечею зі стегнової артерії (де допомогу треба надати в перші хвилини після поранення). Тому у звичайній ситуації, коли людина порівняно швидко потрапляє до лікарні, напружений пневмоторакс не потребує ніяких втручань на догоспітальному етапі. Проте, під час інцидентів з активним стрілком екстрені служби можуть не одразу отримати необхідний доступ до пораненого чи не впоратися із вчасним транспортуванням усіх постраждалих до лікарень. Тож, декомпресія напруженого пневмотораксу може бути потрібна на догоспітальному етапі.

Для декомпресії грудної клітки на догоспітальному етапі використовують спеціальні декомпресійні голки. Оскільки напружений пневмоторакс ще треба вміти діагностувати та вміти боротися з ускладненнями, які можуть виникнути після цієї маніпуляції, застосовувати цю маніпуляцію може лише особа, яка проходила відповідний тренінг, та їй це дозволено законодавством.

Важливо: в Україні декомпресію дозволено робити виключно особам, що пройшли відповідний тренінг.

Якщо ви збираєтеся підготувати аптечку для допомоги постраждалим в інцидентах з активним стрілком, то зверніть увагу на кількість спорядження, яке туди необхідно покласти. Скажімо, ви хочете скласти аптечку для допомоги десятьом постраждалим. За даними з вищезазначеного дослідження ви маєте бути готовими, що в середньому на кожного постраждалого припаде по 3 поранення. Тож, потенційно при наданні допомоги знадобиться: 30 турнікетів, 30 бандажів, 30 оклюзійних наліпок та інше спорядження. Здається, що це доволі велика кількість спорядження, але завжди краще мати запас, ніж думати де його знайти під час критичної ситуації.

Більше про підготовку до інцидентів з активним стрілком ви можете почитати в статті Браяна Мак Лаглін.

Читай далі