Історія створення турнікету (не того, що в метро) | Захист Патріотів

Фото: Захист Патріотів

Історія створення турнікету (не того, що в метро)

Турнікет — слово французького походження, яке ділить усе населення України на два табори. Перший табір є найчисельнішим та об’єднаним бажанням потрапити в метро через турнікети на вході. Другий же табір є не таким чисельним, містить у собі багато різних шкіл (школа тримання турнікету в кільці чи равликом, використання турнікету тільки чорного кольору, бо оранжевий не спрацює тощо) та напрямків (праві «носіть турнікет справа на бронежилеті», ліві «турнікет носиться тільки зліва» і звісно центристи «носіть де хочете, головне носіть» (які ніколи не можуть вибрати єдиного кандидата)).

Ми розглянемо саме пристрій, який при правильному та вчасному застосуванні ефективно рятує життя людей.

 

Історія створення турнікету

Це історія спроб та помилок, історія врятування кінцівок людей та історія великої кількості смертей на полі бою. Кожен складник турнікету підігнаний та створений не просто так: помилкові рішення в конструкції пристрою коштували комусь кінцівки чи життя, вірні рішення — це досвід людей, які не змогли врятувати бойового товариша чи незнайому людину.

Як би дивно це не звучало, а турнікет — це таке ж чудо світу як і Сади Семіраміди. Ви спитаєте до чого тут сади?

У 600 році до н.е., поки за розпорядженням вавилонського царя Новуходоносора ІІ на східному березі річки Євфрат розпочиналося будівництво висячих садів Семіраміди, за тисячі кілометрів східніше розпочалась історія створення турнікету. Розпочав її Сушрута, індійський медик та автор індійського медичного трактату. Точні дати та місце його життя невідомі, як і те звідки він брав усіх своїх «потерпілих», але саме йому приписують перші спроби зупинки артеріальної кровотечі з допомогою шматка шкіри.

Схожим способом користувалися медики армії Олександра Македонського, які використовували стрічки тканини міцно зав’язані на кінцівках солдатів, яких вкусили змії. Проте, широкого використання такі пристрої не отримали через те, що філософи не змогли пов’язати смерть і втрату крові з будь-якою теорією чи філософією того часу, а тому вважали більш доцільним вияснити чи «людина таки є тварина на двох ногах, позбавлена пір’я».

Наступниками таких наукових робіт однозначно мали бути ті, хто мав або «робив» велику кількість потерпілих та поранених. У ті роки найкращим претендентом на цю роль була Римська імперія, яка славилася тим, що влаштовувала війни державам і народам. У всякому разі саме медикам Римської імперії приписуються спроби зупинки кровотеч шкіряними інструментами, вузькими смугами тканини чи бронзовими кільцями. Потрібно зазначити, що в ті часи не дуже переймалися за збереження кінцівки, тому ці методи зупинки кровотечі використовувалися при проведенні ампутації.

Історія турнікета
Джгут для накладання на стегно, 199 рік до н.е.-500 рік н.е., Рим. Фото: Science Museum Group

Минали століття, а пристрої для зупинки кровотеч не змінювались. Єдиним питанням для обговорення було — скільки смужок тканин намотати, щоб ампутація була успішною. Хтось висував гіпотезу, що смуг потрібно дві, для когось цього було недостатньо, тоді застосовували смуги тканини, які мали полегшити біль та кровотечу при ампутації. Головне, щоб усі смуги були перпендикулярними й одна у формі котика?

І тільки в 1593 році Вільгельм Фабрі, відомий як «батько німецької хірургії», описав техніку використання палички, яка при закручуванні затягувала тканину сильніше, тим самим сильніше притискала судини. Такий спосіб називали іспанський вороток, який зараз широко використовується й називається імпровізованим турнікетом.

Уже в 1718 році Жан-Луї Петі, той самий хірург, який винайшов троакар та провів першу трепанацію черепа, показав світові турнікет із гвинтовим механізмом, який і дав великий поштовх до створення сучасних турнікетів із воротком. Саме він придумав назву турнікет, яка з французької означає — «крутити». До 1864 року використання турнікету проводилося тільки в умовах лікарні, уже традиційно, при проведенні ампутації. І тільки після використання турнікету Джозефом Лістером, англійським науковцем ім’ям якого названо рід бактерій, пристрій почали широко використовувати при проведенні інших операцій та поза умовами лікарні.

Джгут Есмарха і світові війни

Любов людства та певних націй до різного роду гумових виробів не могла не вплинути на прогрес у медицині. Одночасно з роботою Джозефа Лістера, працював та творив не менш відомий німецький хірург Фрідріх Есмарх. Якщо після прочитання цього імені ви вважаєте себе парамедиком, бо згадали як виглядає цей гумовий, плоский джгут, який часто намотується на приклад автомата… не поспішайте. По-перше, Фрідріх Есмарх відомий світу не тільки джгутом, але й як мінімум тим, що першим запровадив у прусській армії раціональний розподіл поранених за тяжкістю поранення, а не за званням, та заохочував ідею надання медичної допомоги «непрофесіоналами» медичної справи. По–друге, джгут, який ви уявили, і джгут, який створив Есмарх, дуже відрізняються. Спочатку даний джгут мав вигляд гумової трубки, яка на одному кінці мала металевий гачок, а на іншому кінці — металеву пряжку. Пізніше Бернард фон Лангенбек покращив конструкцію джгута, використовуючи плоску стрічку замість трубки.

Історія турнікета
Гумовий джгут Есмарха з ланцюжком і гачком. Ілюстрація: The American Journal of Surgery

Дві Світові війни не тільки розділили світ на протилежні табори, але й поділили військових та медиків на тих, хто вважав, що турнікет потрібен і є важливим для врятування життя, та тих, хто вважав, що «більше кінцівок та життів втрачено на фронті від неправильного використання турнікетів, аніж життів турнікетами врятовано». У будь-якому випадку Перша світова війна сильно вдарила по репутації турнікетів, переважно через відсутність тренування та навчання військових, як ними правильно користуватись, та публікації великої кількості наукових праць авторами, які мали негативний досвід їхнього використання.

Після закінчення Другої світової війни, потреба в розвитку обладнання, яким можна рятувати життя бійців, не зникла. Роль «плацдармів» для впровадження нових технологій, а отже й нових турнікетів, перебрали на себе менші за територією, але не менш завзяті, локальні війни. Вплив на розвиток тактичної медицини та турнікетів мали війни в Кореї, В’єтнамі, операція «Справедлива справа» в Панамі, операція «Буря в пустелі» та операція «Готичний змій» у Могадішо, після якої догоспітальна допомога на полі бою поділилася на «допомогу під вогнем» та «тактичну польову допомогу».

Сучасні види турнікетів

Сучасні війни вносять свої корективи в створення нових та покращення старих турнікетів. На сьогодні можна нарахувати близько десяти різного роду турнікетів, які використовуються для зупинки кровотеч по всій земній кулі. З кожним роком число таких пристроїв збільшується, проте, можна виділити низку турнікетів, які користуються попитом, характеризуються простотою механізмів та відносною легкістю в застосуванні. Одним із таких турнікетів є всім відомий — Combat Application Tourniquet, який нараховує вже 7 поколінь, широко використовується військами країн-членів НАТО й не тільки. Простота конструкції та використання якісних матеріалів роблять даний пристрій одним із найпоширеніших у світі.


Combat Application Tourniquet. Фото з відкритих джерел

Наступним прикладом якісно зробленого турнікету є Special Operation Forces Tactical Tourniquet. Пристрій має своєрідну будову воротка та місця, де він нерухомо закріплюється (з двох боків), використовується стропа з велкро, що нагадує будову турнікету CAT, проте всі комплектуючі зроблені з металу, що збільшує не тільки його вагу, але і впевненість користувача в тому, що він не зламається.

Історія турнікету
Special Operation Forces Tactical Tourniquet. Фото з відкритих джерел

Якщо одні виробники ставлять ставку на простоту конструкції, інші на легкість у використанні, то обов’язково з’являться ті, хто буде «глорити» та «топити» за використання механізмів. Дітищем таких виробників став Mechanical Advantage Tourniquet або скорочено (МАТ), який складається зі стропи та центрального механізму, який направлений на затягування турнікету навколо пораненої кінцівки, цікавим є й те, що даний пристрій випускається у двох видах — для рук та для ніг.

Історія турнікету
Mechanical Advantage Tourniquet. Фото з відкритих джерел 

Якщо ви здивувались, прочитавши про попереднього представника «родини турнікетних», не спішіть робити швидкі висновки, світу є чим вас здивувати. Як вам ідея використання стропи в поєднанні з манжетою, що надувається? Так, вам не привиділось, саме такою конструкцією славиться наступний у нашому списку — Emergency & Military Tourniquet або скорочено — ЕМТ (знову ці зі своїми реформами і скороченнями!). У наукових статтях даний пристрій позиціонується як ефективний, проте достатньо дорогий та важчий у використанні.

Історія турнікету
Emergency & Military Tourniquet. Фото з відкритих джерел 

Потрібно сказати, що причинами таких розробок є «звичка» людей воювати, мірятися силами чи захищати когось від когось. І як би жорстоко це не звучало, але історія створення турнікетів є кривавою і складається вона не з найприємніших сторінок. Проте питання розробки ідеального турнікету залишається відкритим. І хто знає, чи не ми є свідками подій, які змінять напрям цих розробок?

 

Інші статті на тему:

      Немає турнікета? Імпровізуй!

      Турнікет CAT: дослідження, особливості, застосування

      Реагування на інцидент з активним стрілком: чи турнікет є найважливішим?

      Магія зупинки кровотечі: історичний екскурс       

      • Як зупинити кровотечу?      

      • Stop the Bleed: у найстрашніших ситуаціях врятувати чиєсь життя

Читай далі