«Психе» означає душа. Чим займаються психологи, психіатри та психотерапевти | Захист Патріотів

«Психе» означає душа. Чим займаються психологи, психіатри та психотерапевти

«Навіщо мені психолог? Я ж не псих!»

«У мене й без психотерапевта все нормально!»

«Я сам собі психолог»

«А що про мене люди подумають, як дізнаються?»

Вам знайомі такі думки? А тепер подивімося на статистику.

Кожен третій в Україні страждає від різноманітних нервових розладів. При цьому близько 75% українців нині не мають доступу до кваліфікованої допомоги у сфері психічного здоров’я, а ментальні проблеми посідають друге місце серед причин інвалідності в Україні. Про це йдеться у дослідженні Світового банку 2017 року.

Причин багато: недостатня кількість інформації, сором, страх розголосу, висока вартість лікування, негативний досвід попередньої допомоги.

Хоча останнім часом ситуація змінюється, розуміння до кого звертатися, коли «усе погано», у багатьох немає. Психіатр, психолог, психотерапевт... Люди часто плутають ці поняття або ж не зовсім розуміють, чим займається кожен з цих фахівців. 

По-перше. Відкинемо стигму. «Психе» у перекладі з давньогрецької означає не щось жахливе і моторошне, а прекрасне і піднесене — «душа».

По-друге. Дійсно, спеціалісти, про яких йтиметься, мають спільне поле роботи. Психологи, психотерапевти і психіатри — це фахівці в області психічного життя людини. 

Вони вивчають, як влаштована психіка, що і як впливає на наше життя, як допомогти людям, які зіткнулися з психологічними труднощами в своєму житті. Але в діяльності кожного з них є свої особливості.

Чим займаються фахівці у сфері ментального здоров’я? Хто може виписати ліки й ставити діагноз, а хто лікує бесідою? «PsycheЯ» разом із доктором психологічних наук, членом групи експертів МОЗ напрямку «Психічне здоров’я» Віталієм Климчуком розбиралася з цими та іншими питаннями.

 

Хто такий психолог?

Людина, яка отримала вищу освіту за спеціальністю «психологія», але не є медичним фахівцем.

Психолог може роз’яснити причини ваших симптомів, допоможе знайти джерела проблем і дати рекомендації щодо їх усунення. Це можуть бути поради щодо того, у якому напрямку психологічної допомоги треба рухатися та як обрати фахівця.

Зазвичай такі спеціалісти займаються короткостроковими запитами, тобто проблемами, які можна вирішити за кілька сеансів.

Наприклад, труднощі в спілкуванні з людьми, кризи в сім’ї, проблеми у відносинах з дітьми, незадоволеність собою, своїм життям і вчинками, потреба в самовизначенні.

Психолог не має компетенції призначати лікарські препарати чи ставити діагнози.

Нерідко психологи займаються психологічним консультуванням (не плутати з психотерапією), науковими та іншими дослідженнями. Наприклад, вивчають психологію великих і малих груп та як влаштовані мислення і пам’ять. Також вони проводять освітні заходи, тренінги.

 

Хто такий психіатр?

Це лікар з вищою медичною освітою, який отримав спеціальну підготовку з психіатрії та володіє методами діагностики, лікування, профілактики та експертизи психічних захворювань. 

Він розбирається в роботі нервової системи та мозку і в порушеннях їхніх функцій. 

Психіатри мають право встановлювати діагнози та призначати медпрепарати.

У сфері компетенції психіатра — корекція важких депресивних станів, неврози, такі захворювання як шизофренія, психози, порушення мислення тощо. 

До психіатра варто звертатися у випадках тривалого (більше кількох тижнів) погіршення настрою, суїцидальних спроб, параноїдальних ідей, марення і галюцинацій, різних фобій, тривалого безсоння, сильної тривоги тощо.

Також психіатр у тандемі з лікарем-наркологом займається лікуванням алко- і наркозалежностей. Методи можуть бути дуже різноманітними: це і медикаментозне лікування, і фізіопроцедури, і спеціальні психотерапевтичні техніки.

 

Хто такий психотерапевт?

Психотераперт — це психолог або психіатр, який отримав додаткову освіту в галузі психотерапії. 

— Якщо “психолог” і “психіатр” — це здобута освіта у межах системи вищої освіти, то психотерапевт — це те, чому фахівець потім довчився й здобув додаткову спеціалізацію у певному методі психотерапії. Це може бути когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-терапія тощо, — пояснює Віталій Климчук.

Психотерапевт допомагає розібратися у глибинних проблемах людини: що відбувається в її житті, відносинах, причинах тривожних станів тощо. 

Психотерапевт розуміється на соматичних симптомах, наприклад, він розрізняє, коли людині погано, але хворобою це назвати ще не можна. 

— Це може бути відчуття постійної втоми, безпричинні коливання настрою, раптові напади страху чи агресії, надвисока дратівливість, проблеми в родині чи на роботі, труднощі у спілкуванні, втрата апетиту або ж, навпаки, його неконтрольованість, безсоння, нав’язливі думки та інші проблеми, — пояснює Віталій Климчук.

Людина, що звернулася до психолога чи до психолога-психотерапевта, є його клієнтом, а не пацієнтом. Відповідальність за кінцевий результат лежить не тільки на фахівцеві, а й на самій людині.

Невеличкий чек-ліст з ситуацій, коли варто відвідати психолога (звісно, цим переліком такі ситуації не вичерпуються):

«Мені складно пережити втрату близької людини»

«Не можу зрозуміти, чи варто зберігати шлюб»

«Мої батьки наполягають, що час заводити сім’ю і дітей, але я не відчуваю, що готовий»

«Я не можу завести стосунки через те, що нікому не подобаюся»

«Мої батьки занадто мене контролюють, хоча мені давно за 20. Я не відчуваю себе самостійною людиною»

«Не можу знайти сенс у тому, чим займаюся на роботі»

«Я не вмію говорити “Ні”, тим і завдаю собі шкоду»

«Я не знаю, як знайти спільну мову з дитиною»

«Я не вмію заробляти гроші»

«Мій партнер постійно мене ревнує і все контролює, це приносить мені дискомфорт»

«Мені здається, що я живу на роботі, і в мене немає іншого життя»

 

Ситуації, коли варто не відкладати відвідування фахівця

 

На що звернути увагу, обираючи психотерапевта

Психолог/психотерапевт має відповідну підготовку і може її підтвердити. У відкритому доступі має бути інформація щодо здобутої освіти, довгострокових програм навчання у певному методі психотерапії, професійної активності людини після отримання диплома. Сертифікати семінарів і конференцій показують, що фахівець продовжує вивчати нові методи та підходи, а, отже, він у курсі свіжих досліджень та постійно вдосконалюється.

Психолог/психотерапевт відвідує особисту терапію та супервізію. Супервізія — це можливість отримувати підтримку й оцінку своєї роботи від більш досвідчених колег. Часто терапевти вказують, скільки годин вони відпрацювали у такий спосіб.

— Особиста терапія також необхідна для всіх психотерапевтів — ми всі люди, зі своїми проблемами, які можуть вплинути на роботу, — каже Віталій.

Психолог/психотерапевт має членство в професійних спільнотах України (але варто перевірити членство цієї спільноти в міжнародній та/або європейській спільноті).

— В Україні професія і фах психотерапевтичної компетенції не регулюється законодавчо. Тому членство є своєрідним захистом. Воно потрібне для того, щоб були ті, хто несе відповідальність за роботу фахівця та у разі конфліктів або непорозумінь допоможе їх вирішити, — пояснює експерт. 

На етапі домовленості психотерапевт має повідомити вам про час, місце й вартість консультації.

На першій зустрічі він ознайомлює вас з етичними нормами та певними правилами своєї роботи

Також психотерапевт: 

пропонує підписати інформовану згоду. Це текст, що містить інформацію про терапевта, особливості терапії і всі умови вашої спільної роботи;

повідомляє про ведення аудіо- чи текстових записів під час прийому та повідомляє, де зберігаються ці записи;

дотримується конфіденційності і повідомляє про це. Психотерапевт ніколи нікому не розповідає про вас. У випадку консультації про ваш випадок з супервізором — питає дозволу й зберігає конфіденційність: не називає імені, віку, посади та інших характеристик, за якими можна впізнати людину.

Психотерапевт не дає рекомендацій щодо вживання медичних препаратів, якщо він не має медичної освіти.

Психологи та психотерапевти скеровують до психіатра, фахівця вищої ланки, якщо помічаються більш серйозні симптоми.

— Психологи і психотерапевти, які не є психіатрами, у курсі навчання мають величезну кількість годин психіатричної просвіти. Вони знаються на розладах та діагностичних критеріях, володіють інструментами оцінки важкості стану і, за потреби, можуть оцінити стан та порекомендувати звернутися до психіатра, — зауважує Віталій Климчук.

Психотерапевт дає контакти кризової служби або ресурси самодопомоги, якщо вам потрібна термінова допомога між зустрічами.

Крім того, у психотерапії є поняття професійної етики, яке може відрізнятися у фахівців різних напрямків.

Професіонал зазвичай не починає дружити зі своїми клієнтами, не шукає з ними зустрічей поза сеансами терапії і лише в особливих випадках може прийти до них додому. Інтимні стосунки з клієнтом — це табу. 

В Етичному кодексі Українського союзу психотерапевтів прописані морально-етичні аспекти їхньої роботи. Якщо ваш терапевт не дотримується їх, є сенс звернутися зі скаргою до професійного співтовариства, до якого він належить. Радимо також почитати про стандарти надання послуг Європейської спільноти психотерапевтів та Європейської спільноти психіатрів.

 

Відкинемо стигму

Ніколи не варто лякатися зустрічей і консультацій ані з психологами, ані з психотерапевтами, ані з психіатрами. Похід на консультацію не записує вас до «ненормальних».  Це означає, що настав час розібратися з проблемою, яку складно вирішити самотужки та приділити їй час.

«Тривожні дзвіночки» від психіки не варто ігнорувати. У житті кожного бувають моменти, коли ми потребуємо участі інших, аби зберегти себе. Сила не в тому, щоб справлятися з усіма проблемами самостійно, а в тому, щоб вчасно звернутися подопомогу. 

Спроби пережити кризовий життєвий момент без звернення до фахівця можуть призвести до розвитку неврозу і депресивного стану.  

Гарний спеціаліст за необхідності або переспрямує вас до іншого фахівця, або запропонує його залучити. Інколи одночасна співпраця декількох спеціалістів є найбільш ефективним способом надання психологічної допомоги. 

 

Варто прочитати: 

Вiктор Франкл. «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі»

Пол Клейнман. «Психологія 101. Факти, теорія, статистика, тести й таке інше»

Ерік Берн. «Ігри, у які грають люди»

Карл Юнг. «Спогади, сновидіння, роздуми»

Читай далі