Спецпроект «PsycheЯ» | Захист Патріотів

Спецпроект «PsycheЯ». Передмова

«Мені сумно, у мене поганий настрій — у мене депресія». Це — маніпуляція своїм станом. 

«Кажеш, тобі психотерапевт поставив діагноз “депресія”? Просто переключись на щось інше, це мине». Це — применшення хвороби.

Так само недо- або переоцінюють інші психічні розлади, адже в українському інформаційному просторі інформації про них дуже мало. Тема залишається табуйованою. 

Ще б пак! Маргіналізація людей із психічними розладами з совєцької доби плавно перетекла в сьогодення: десь глибоко в підсвідомості ми розуміємо, що потребуємо  допомоги, але нізащо не підемо до фахівця. Поширені аргументи: йти до психотерапевта — соромно, це даремна трата грошей, я просто себе накручую. 

Попри те, що останнім часом українські медіа часто висвітлюють цю тему, табу на обговорення не зникає. Ми зробимо ще одну спробу сьогодні, у Всесвітній день психічного здоров’я. Нагадаємо, наскільки цінним є не лише фізичний стан, а й ментальний.

Команда ГО «Захист Патріотів» розпочинає проект «PsycheЯ» («ПсихеЯ»), аби розповісти вам, які бувають психологічні проблеми та психічні розлади. А також пояснити, чому їх не варто боятися. Щотижня ми будемо знайомити вас із різними аспектами ментального (читайте: психічного) здоров’я, думками експертів та особистими історіями людей. Наприклад, ось такими:

 

У назві проекту «PsycheЯ» закладена формула комфортного життя із самим собою. З грецької мови «psyche» перекладається як «душа», у психології цей термін використовують для позначення людського розуму та свідомості. Остання літера назви — «Я»: йдеться про здоровий егоцентризм й турботу про себе.

Це нормально — ставити своє ментальне здоров’я на перше місце.

Найлегше подумати, що:

1. «Психологічні проблеми — несправжні й надумані»;
2. «Навіщо йти психолога, я ж не божевільний»;
3. «Психічнохворі заслуговують лише на зневагу»;
4. «Депресія виникає від безділля»;
5. «Зі мною такого точно ніколи не станеться»;
6. «Я не говоритиму про свій біль, мене ж засміють»;
7. «Я потерплю і все мине»;
8. «Діагноз від психіатра — це довічний вирок»;
9. «У мене зникла сили волі. Я маю лише взяти себе в руки».

Це — поширені стереотипи та уявлення про психічні розлади, з якими стикається чи не кожна людина. Ми згадували їх з особистого досвіду, проте інші впізнавали в них і себе. 

Чи соромно це? Якщо ваша відповідь «так», то настав час руйнувати стереотипи. 

Насправді:

це нормально — плакати і відчувати внутрішню порожнечу;

це нормально — розуміти, що не справляєшся; 

це нормально — говорити про свої проблеми;

це нормально — йти до фахівця;

це нормально — переживати депресивний епізод;

це нормально — проходити курс медикаментозної підтримки.

Неприйнятно казати: «ненормальний». А ще — «псих», «божевільний» та «довбанутий». Вживання цих, ніби звичних нам слів, лише поширюють стигму.

Найперше — це людина. Навіть, якщо вона має психічні розлади. 

Не треба за це стигматизувати, закривати очі на її існування та обмежувати в праві бути долученою до суспільства.

Це нормально — піклуватися про себе.

Читай далі