Що таке ментальне здоров'я? | Захист Патріотів

Що таке ментальне здоров'я?

Броколі, крокомір, обов’язково — селфі з фітнес-клубу. І не забути про кросівки з останньої лінійки улюблених Balenciaga. Здоров’я — це коли нічого не болить, сон триває вісім-десять годин згідно зі всіма стандартами підручника з ОБЖ, а любов до ведмедиків «Haribo» жодним чином не позначається на залізних кубиках пресу. Такими є обов’язкові атрибути здорової людини?

Лише на перший погляд — обов’язкові. 

Золота доба калокагатії — гармонійного єднання фізичної краси та духовної досконалості — давно минула. Здоров’я стало асоціюватися лише з фізіологічними процесами. Тому сучасні покоління радше знехтують ментальними проблемами. Їм напевно здається, що похід до фахівця свідчить про неможливість впоратися з «внутрішніми демонами» самостійно. Інакше, що подумають люди? «Слабак!». 

Чому таке ставлення до ментального здоров’я є небезпечним, що таке психогігієна та як відстоювати особистісні кордони, команда «PsycheЯ»(«ПсихеЯ») розбиралася разом із кризовою психологинею Наталею Степук.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) пропонує таке визначення: «Здоров’я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя». Відповідно, ментальне здоров’я є його невід’ємною частиною, визначити яку можна мінімум трьома способами: 

1. Відсутність хвороби;

2. Стан організму, що дозволяє повноцінно виконувати всі його функції;

3. Стан рівноваги всередині себе, а також між собою та фізичним і соціальним середовищем.

Якщо трійка цих карт склалася в повноцінний сет, людина може ефективно давати раду стресовим ситуаціям, продуктивно і плідно працювати, не забуваючи при цьому робити внесок і в громадське життя. А ще — виконувати певні соціальні ролі, розуміти власний емоційний стан і керувати ним, усвідомлювати (!) інших та розвивати з ними стосунки, бути відкритою до навчання та розвитку.

Одне слово, ментальне здоров’я дає людині почуття (само)цінності та (само)контролю, а також сприяє формуванню «Я» у всіх його проявах і в різних міжособистісних зв’язках.

Що каже статистика?

Понад 450 млн людей у світі страждають від психічних розладів за даними ВООЗ. Зі ста людей семеро мають депресію, троє — біполярний розлад, одна є соціопатом, а ще в однієї виявляють ранні симптоми шизофренії, про що свідчать американські дослідження. 

Це робить ментальні розлади більш поширеними, ніж рак, цукровий діабет чи серцево-судинні захворювання. За прогнозами, до 2030 року депресія стане третьою найбільш поширеною хворобою в країнах з низьким доходом і другою — з середнім.

Ментальні розлади мають 1,2 млн українців (це приблизно одна людина із тридцяти). Про це свідчить статистика Міністерства соціальної політики. Так, майже 2 млн наших співвітчизників щороку стають пацієнтами психіатричних лікарень — за цим показником Україна вже кілька років утримує європейську пальму першості. 

Не варто скидати з рахунків і пасивне «самолікування», коли в надії, що «нерви – не «венера1»: самі пройдуть», люди свідомо саботують похід до фахівця. До офіційних реєстрів їх не заносять, і статистичні дані здаються більш оптимістичними.

Чому саботують?

— У нашій культурі складно пояснити, що в поході до психолога немає нічого страшного. Це радше спадок Радянського Союзу, коли слово «псих» і все, що пов’язано з цим префіксом, автоматично асоціювалося з психіатрами, — зауважує Наталя Степук. 

Вона пояснює, що в радянську добу людину відправляли в психіатричну лікарю, щойно вона починала виявляти незгоду з владою. Там людина перетворюється на «рослину». Це було настільки дієво, що страх таких закладів передавався поколіннями, як і страх голоду, та засів глибоко на підкорку. Люди панічно боялися фахівців з психічного здоров’я. 

Психлікарня часів радянщини оспівана у свого часу знаменитій бардівській пісні: «Бывают психи разные — не буйные, но грязные, — их лечат, морят голодом, их санитары бьют». 

Сам автор цих рядків — Володимир Висоцький — не з чуток знав «внутрішню кухню» тогочасних психіатричних лікарень. Проте якщо артист лікувався там хіба від хронічного алкоголізму, основна функція цих закладів була «наглядати і карати», задовольняючи всі забаганки жорстокої пропагандистської машини. 

Психлікарні стали інструментом розправи над простими громадянами, над правдошукачами, над інакодумцями, що створювали проблеми тоталітарному устрою. 

— Це була безумна система, котра помістила здорових людей в психлікарні, —  зауважив американський публіцист Девід Саттер у книзі «Доба безумства. Розпад і падіння Радянського Союзу».

Тому українці повільними кроками вчаться говорити про ментальне здоров’я, намацуючи під ногами безпечний ґрунт. Це гальмується, зокрема, й негласною забороною на вільне вираження емоцій, особливого негативних: гніву, протесту, розгубленості, відрази. 

Культурні штампи приписують ввічливо подякувати за непотрібний подарунок, обов’язково похвалити господарів за несмачну вечерю, приязно посміхнутися нестерпному колезі. Якщо ми ховаємо найпростіші емоції, то як взагалі можемо говорити про складні проблеми?

Зізнатися в психічних розладах або ментальних проблемах складно, адже це потягне за собою почуття сорому та вини. Виходить, краще зайвий раз промовчати, аніж почути у свій бік: «Та не вигадуй, нерви в неї! Піди, та картоплю на городі викопай, ото всю дур з тебе й виб’є!» або «Я у твої роки главбухом на базі робила, і не ридала, як ти. А то ж така відповідальність!»

— Справді, мало хто може чесно зізнатися: «У мене біполярний розлад» або «Зараз я проходжу лікування у травмотерапевта, я на стадії горювання», — визнає Наталя.

Також стигматизація спричинена тим, що люди бояться невідомого. Інтуїтивно вони відчувають, що людина з психічними розладами може бути неадекватною і агресивною. Підсвідомо не розумієш, чого від неї можна очікувати, адже помітити фізичні вади — легко, а от психічні порушення — ні.

Які ментальні порушення існують?

Міжнародний класифікатор хвороб (МКХ) — головний документ у світовій системі охорони здоров’я. З червня 2018 введено в дію його одинадцяту редакцію, яку повністю впровадять 2022 року. Він виділяє, поміж інших, органічні розлади і розлади адаптації, які спричинені тимчасовими обставинами. 

— Органічні розлади можна тільки полегшувати: вони не піддаються лікуванню (наприклад, деменція). А є розлади адаптації, які лікуються. Зокрема, під час розлучення в людини виникають проблеми такого характеру, але з часом вона переживає це, переборює надмірний стрес, і розлади минають, — підкреслює фахівчиня.

Поняття «психічний розлад» охоплює широкий діапазон порушень: тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад, залежності, розлади особистості, біполярний розлад, шизофренію, деменції тощо.

Загалом МКХ виділяє такі класи розладу психіки та поведінки:

1. Органічні, включаючи симптоматичні психічні розлади;

2. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин;

3. Шизофренія, шизотипові стани та маячні2 розлади;

4. Розлади настрою;

5. Невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні (психосоматичні — прим. ред.) розлади;

6. Поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами;

7. Розлади зрілої особистості та поведінкові розлади;

8. Розумова відсталість;

9. Розлади, пов’язані з психологічним розвитком;

10. Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці.

Детально з МКХ-11 можна ознайомитися за посиланням.

Важливо розуміти й те, що в процесі індивідуального розвитку організму людина неминуче стикається з віковими кризами: 

— Їх не лікують: їх треба вміти пережити. Наприклад, під час підліткової кризи гормони не дають дитині бути спокійною. З часом вона стане більш врівноваженою, її цінності зміняться. Потрібно просто почекати, — підкреслює фахівчиня. 

Тому ментальне здоров’я — це не лише про відсутність аутизму чи компульсивних переїдань, але й про «дорослішання» людської психіки та її якісні зміни.

Здоров’я не є константою, це — динамічний процес. Організм людини постійно змінюється, його клітини оновлюються. Доглядати за шкірою, волоссям, порожниною рота ще з дитинства стало щоденним ритуалом, а як можна попіклуватися про психіку?

Основні засади психогігієни

Психогігієна — це питання кордонів та цінностей. Варто знати себе і своє оточення, розбиратися в законах екології, розуміти, хто такі «вампіри» та токсичні лідери (котрі постійно говорять, що ми «нікчеми», «бездарі», хоча насправді ці закиди є невмотивованими). Варто знати свої психологічні особливості, підтримувати їх і відстоювати, — переконує Наталя. 

Узгодженість з цінностями часу теж є елементом психічного здоров’я. Простий приклад: ще півстоліття тому вважалося патологією, якщо 20-річна дівчина була незаміжня і не мала дітей. Нині молодь має в пріоритеті саморозвиток та реалізацію професійних амбіцій, подорожі світом та набуття унікального соціального досвіду.

І для того, щоб бути ментально здоровим, треба вміти відстоювати власні цінності, а не слухати своїх бабусь із закидами: «Тобі вже 20? Виходь заміж!». На думку спадає антична ідея «турботи про себе», яка полягає у першочерговому акценті на власних потребах та комфорті. 

Для ментального благополуччя потрібно не так вже й багато: побути наодинці з собою, випити вранці улюблену каву, послухати гарну музику, приділити увагу власному хобі, почитати книгу чи поїхати на природу тощо. Підходить будь-яка справа, що приносить радість і задоволення та допомагає відновитися. 

— Наприклад, більше здоров’я можна отримати, приймаючи контрастний душ, але цій конкретній людині більше підходить душ гарячий; або ж комусь краще дотримуватися легкої дієти, а хтось почуватиметься зле, якщо ситно не поїсть. Не варто підлаштовуватися під марки соціуму, — каже Наталя. 

Не менш важливо піклуватися про свою фізіологію. Наприклад, гормональний баланс не можна відновити суто психологічними практиками. Важливо, зокрема, дотримуватися режиму сну, аби якісно відпочити та отримати відповідну дозу серотоніну і мелатоніну.

Так само існує й велика прогалина в сімейній психотерапії. Переважно люди звертаються по допомогу, коли сім’я майже розвалюється. Експертка радить зробити це ще перед одруженням, за аналогією до звичайного медогляду, коли лікар має визначити резус-фактор в обох партнерів. Це дозволяє передбачити резус-конфлікт та можливі ризики з народженням дітей. Схожу процедуру можна провести і з психологічною сумісністю майбутнього подружжя. 

— Коли люди виросли в абсолютно різних регіонах, різних сім’ях, керуються різними цінностями, і, починаючи жити разом, не домовляються, у них мало шансів для життя, — каже Наталя.

Типовий конфлікт: один з партнерів є вірянином, а інший — атеїстом. Труднощі виникатимуть і в спілкуванні з рідними, і в проведенні вихідних. Проте кілька консультацій сімейного психолога допоможуть розробити спільні правила та зрозуміти, як правильно домовлятися.

І це все?

Такі, здавалося б, маленькі кроки і є психічною гігієною. Вона дозволяє здійснювати профілактику ментальних порушень, а з благополуччя особистого починається і благополуччя суспільне. Дружба з внутрішнім «Я» налаштовуватиме на дружній лад і з оточенням.

«Пізнай самого себе», — закликали легендарні мудреці Давньої Греції. Кожній людині варто розуміти, як влаштовано її мозок. І сприймати ментальні проблеми не з трепетним жахом чи цілковитою байдужістю, а усвідомлено:

— Чомусь ми знаємо перші ознаки цукрового діабету. Чому ж не можемо дізнатися про перші ознаки того, що сім’я вже руйнується? — зауважує екпертка.

Здоров’я справді «починається» з випитої натщесерце склянки води, аби «запустити» шлунково-кишковий тракт; з носового дихання, що сприяє розширенню капілярів головного мозку; з легкої ранкової гімнастики, що розганяє в судинах кров та приводить м’язи в тонус. Але так само здоров’я «починається» з аналізу власних фобій та нав’язливих станів, відчуття психологічного комфорту та розкриття творчих здібностей.

До речі, одержиме слідування принципам здорового способу життя аж ніяк не свідчить про здоровий стан його послідовника. Радше навпаки.

У будь-якому разі, турбота про себе дозволяє запобігти можливим розладам або і впоратися з ними. І якщо відчуваєте, що ваш стан змінився на негативний або «щось іде не так» — проконсультуватися з фахівцем ніколи не завадить.

 

Варто прочитати:

Ксенія Фукс. «По той бік сонця»

Олівер Сакс. «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом та інші історії з лікарської практики» 

Джудіт Герман. «Психологічна травма та шлях до видужання»

Алекс Короб. «У пастці депресії. Як подолати тривожність і радіти життю»

Варто подивитися:

Imagine There Was No Stigma to Mental Illness (англійською мовою з субтитрами)

How to manage your mental health (англійською мовою з субтитрами)

 

1. Сленговий відповідник до ІПСШ – інфекцій, що передаються статевим шляхом.

2. Розлад мислення, що характеризується цілковитою переконаністю людини в реальності чогось, чого насправді не існує, та відкиданням нею будь-яких аргументів щодо хибності власних поглядів.

Читай далі