Хочу піти до психотерапевта, але не маю грошей. Що робити і куди бігти? | Захист Патріотів

Ілюстраторка: Іра Лисенко

Хочу піти до психотерапевта, але не маю грошей. Що робити і куди бігти?

У нас не прийнято йти до когось і розповідати про свої проблеми, та ще й платити гроші за те, що нас слухають. Але вважати психічні процеси винятково примхою — неправильно. 

Навряд чи вам спаде на думку сказати собі під час зубного болю: «Ой, та якось само мине!» чи поплескати по плечу людину з онкологією: «Посміхнись, почни насолоджуватися життям — і проблема вирішиться сама собою». 

У депресивного розладу не менше шансів знищити людину, ніж у раку чи занедбаного вірусу. Тому завжди варто звертатися за кваліфікованою допомогою, якщо вона необхідна.

Можливо, ідея витрачати свій час та гроші не здається вам найкращою. Або ж, наприклад, у вас немає на це ресурсів. Проте, іноді, посилаючись на відсутність грошей, часу, хороших фахівців, людина шукає привід не звертатися по допомогу. Проблема стає частиною її особистості.

Це може бути й питання пріоритетів: «Що для мене важливіше зараз — піти до психолога/психотерапевта вирішувати свої проблеми або придбати новий телефон?»

Кажуть, що найскладніше в йозі — це розстелити килимок. Для усіх, хто сумнівається або не має коштів терміново відвідати платного психотерапевта, розповідаємо, де можна отримати первинну психологічну консультацію безкоштовно та як дати собі раду у кризових моментах. 

Зберігайте спокій та зверніться до фахівця!

Скільки це коштує і чому психотерапія платна

Психотерапія — це процес, у ході якого людина або змінює ситуацію, що її не влаштовує, або приймає її. Це свого роду терапевтичні стосунки, в яких увага й фокус — лише на клієнті. На його почуттях, проблемах, історії, цілях, бажаннях і можливостях.

Сплата за терапію — це доказ того, що між вами і терапевтом ділові стосунки двох рівних людей. Це гарантія безпечних, відкритих і формальних стосунків.

Гроші створюють дистанцію між психологом і клієнтом, яка дуже важлива і впливає на весь психотерапевтичний процес роботи

— Оплата терапії — це свого роду фільтр, який відкидає людей з низькою мотивацією на роботу в терапії («відремонтуйте мене»), скаржників («підтвердіть, що все погано й безнадійно, а ще оцініть мої страждання»), шукачів чудових зцілень («яви мені диво, і я повірю»), шанувальників поніжитись у чужій увазі та співчутті та інших подібних персонажів, — пояснює психотерапевтка та травмотерапевтка Ксенія Віттенберг.

Діапазон цін на психотерапевта в Україні доволі широкий: у середньому — це $20-80 за зустріч. Існує якісна терапія як за нижчу, так і за вищу, ніж середній показник, вартість. Ціна залежить від досвіду роботи, освіти та інших чинників. 

Психотерапевт займається проблемами людей не тому, що це його хобі. Він обрав цю професію, пройшов досить тривалу і трудомістку підготовку. 

— Зважаючи на освіту, професійне зростання, роботу супервізоров, поїздки, книги і програми для свого професійного апгрейду, людина не може брати за свої послуги грошей менше, ніж вона вклала, — додає фахівчиня.

У багатьох терапевтів існують так звані соціальні місця. Тобто одного-двох чоловік терапевт може вести за пільговою ціною або безкоштовно. 

— Один спеціаліст обмежує кількість пільгових зустрічей, а інший — ні. Це індивідуально, — каже Ксенія.

Якщо терапевт працює винятково безкоштовно, швидше за все, він працює не дуже якісно і має інші пріоритети. Однак сам факт безкоштовних сесій не говорить про погану якість психотерапії.

Психотерапевт працює «собою». Тобто від його внутрішнього стану безпосередньо залежить якість його послуг. 

Отримуючи гроші за свою роботу, фахівець не тільки задовольняє свої природні потреби, а і є мотивованим на якісну роботу (для залучення нових клієнтів) та дотримання етичного кодексу психотерапевтів, щоб не втратити репутацію.

Але коштів на психолога або психотерапевта у вас немає. Ви знаєте, що вам потрібна допомога і готові працювати над собою.

Так, це можна робити вдома і самостійно. Ні, це не лікування, а лише його відстрочування. 

Якщо варіант із платними послугами фахівця з ментального здоров’я — не для вас, пошукайте тих психологів або психотерапевтів, які працюють на громадських засадах. А поки — спробуйте допомогти собі самотужки. 

Ми зібрали для вас кілька ідей, які можуть допомогти взяти свої емоції під контроль та розібратися у проблемі, що склалася.

 

Говорити «у мене депресія/суїцидальні думки/ПТСР/сексуальні девіації» і усвідомлювати це — різні речі. 

Американська психологиня Елізабет Кюблер-Росс виділила п’ять стадій прийняття неминучого. Її підхід можна застосовувати до багатьох ситуації — не обов’язково, аби те, що треба прийняти, було пов’язано із смертю, трагедією або хворобою. Наприклад, ви припускаєте (або навіть упевнені), що у вас — депресія. 

Заперечення. Ви відмовляєтеся визнавати це і хочете вірити, що такий стан — тимчасовий. Ви, навпаки, кидаєтеся у вир подій, не даєте собі перепочинку та пересилюєте себе, щоб робити звичні справи. 

Гнів. Вам стає шкода себе, ви ображаєтеся на весь світ, адже «у них все нормально, а я страждаю». Ви ставите питання: «Чому це відбувається саме зі мною?»

Торг або угода. Будь-якою ціною ви намагаєтеся позбавитися від проблеми. Ви домовляєтеся із Богом/суспільством/лікарем/батьками, що якщо зробите щось корисне для них, то і проблема зникне. Ви можете вигадувати прикмети та переконувати себе, що «якщо сьогодні буде дощ, отже стане легше» або «якщо він зараз привітається зі мною, все втрачено». 

Депресія. У вас опустилися руки, і вам байдуже на те, що станеться далі. Ви готові до всього, адже зробили все можливе, а доля не хоче повернутися до вас обличчям. Ви почуваєтеся приречено, можете мати суїцидальні думки.

Прийняття. Після падіння вниз завжди слідує підйом угору. Ви приймаєте те, що у вас є проблема, і ви готові йти далі — працювати над цим. Можливо, ви навіть знайдете спосіб почати відвідувати психолога або психотерапевта.

Не завжди людина має усі п’ять стадій прийняття. Так само, не завжди вони проходять саме у такому порядку. Важливо — пройти останню стадію та усвідомити й прийняти проблему.

 

Це нормально — хотіти дізнатися, що із вами коїться. Важливо розуміти, що почитати на різноманітних профільних сайтах про ймовірний психічний розлад або ментальну проблему не означає діагностувати їх. 

Таким діагностуванням займається психолог, психотерапевт або психіатр залежно від стану людини. Команда проекту «PsycheЯ» («ПсихеЯ») наполягає на тому, щоб ви розмежовували інформацію, яку збираєте в мережі та отримуєте від фахівця, — і довіряли винятково останньому.

Іпохондрія — психічний розлад, під час якого людина вважає, що має серйозне захворювання, хоча насправді є здоровою. Стан поглиблюється вільним доступом до різноманітних сайтів, форумів та порталів з описами хвороби: так людина все більше переконується у власній правоті та все менше вірить медичним фахівцям. 

Так, хибно діагностувати депресію найпростіше. Тест на депресію має загальні питання, і людина без симптомів може отримати результат «виражена депресія». Це — спеціалізовані тести, які використовують фахівці для діагностики стану людини. Та після отримання результатів вони проводять бесіди з клієнтом, щоб підтвердити або спростувати діагноз. 

Аналогічно можна попередньо дізнатися, чи є у вас шизофренія, тривожність, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, біполярний афективний розлад, розлади харчування абощо. Тести за цим посиланням. Укладачі тестів також зауважують, що після онлайн-скринінгу варто відвідати офлайн-фахівця.

Самодіагностування та самолікування є небезпечним для вашого ментального здоров’я. Радимо знайти безкоштовну альтернативу та відвідати фахівця для того, аби принаймні зрозуміти, що з вами коїться. Нижче ми надамо кілька варіантів. 

Почитайте статті та дослідження на спеціалізованих сайтах (не блоги, не особисті сторінки інфлюенсерів і не форуми). Дослідницькі центри часто публікують матеріали про різні психічні розлади: так ви можете розпізнати свої симптоми та отримати поради щодо подальших дій. 

 

Трапляється, що коли людина починає розуміти, що «щось не так», вона намагається перемкнутися на щось інше. Не думати про проблему — не означає вирішити її. 

Правило перше. Не ігноруйте симптоми та не намагайтеся заглушити їх. 

Дослухайтеся до свого організму. Якщо ви відчуваєте, що не маєте сил встати з ліжка, візьміть один вихідний день — так матимете можливість емоційно відновитися. Якщо вам потрібно побути в тиші або навпаки, зробіть це. 

Не брешіть собі, що зайва чарка не є критичною, якщо ви п’єте щовечора. Не переконуйте себе, що голоси у вашій голові — наслідок безсонної ночі, і скоро зникнуть. Не вірте у те, що панічні атаки та суїцидальні думки можна «вимкнути». 

Правило друге. Знайдіть безкоштовну альтернативу або відвідайте групову терапію.

Ризики у таких варіантів є, про них ми вже згадували. Та якщо коштів на платну терапію немає, спробуйте це. Важливо мати можливість поговорити про свою проблему, проговорити свої відчуття та описати свій стан людям, які будуть готові слухати вас. 

Групова терапія часто тематична: на зустрічі приходять люди з однаковими проблемами. Тому там ви можете віднайти підтримку та отримати план дій на майбутнє. 

Наприклад, групова терапія для людей з алкогольною залежністю може дотримуватися принципу «12 кроків». Люди із будь-якими залежностями можуть долучитися до терапії, адже її сутність — у боротьбі із потягом до того, без чого ви (поки що) не можете уявити свого життя. 

Якщо ви маєте медичне страхування, перевірте, чи не входить до переліку послуг консультація у фахівця з ментального здоров’я. Також деякі центри з ментального здоров’я оплачують своїм фахівцям соціальні години роботи для того, аби ви могли скористатися ними безкоштовно. 

Студенти медичних університетів, які здобувають освіту із дотичних спеціальностей, часто потребують «пацієнтів» для навчальних проектів, здачі практичних занять/іспитів. Ваші розмови під час терапії записуються на диктофон та надаються викладачам (на умовах анонімності) — це єдина особливість такої співпраці. 

Читайте книги, дивіться тематичні відео, слухайте подкасти з вашої теми. Медійні фахівці з ментального здоров’я ведуть сайти або блоги та створюють короткі довідники для тих, хто підозрює у себе ментальну проблему або психічний розлад.

Правило третє. Допоможіть своєму тілу віднайти баланс із ментальною сферою. 

Спорт, медитація, масажі — будь-що, що покращує стан фізичного здоров’я та подобається вам, може покращити й моральний стан. Під час занять спортом виробляються дофамін, серотонін та ендорфін, нестача яких може бути медичною причиною психічних розладів.

Правило четверте. Впорайтеся з емоційним дискомфортом.

Емоції та переживання (та й загалом емоційний баланс) — один із основних показників ментального здоров’я. У кожної людини він різний, тому говорити про норму можна лише в індивідуальному порядку.

До прикладу, меланхоліки мають труднощі зі встановленням контактів із зовнішнім світом тому, що відчувають тривожність, страх перед невідомим та нерішучість. Йдеться про темперамент, а не про психічний розлад, який міг би проявлятися аналогічно. 

Ми відчуваємо, коли «щось йде не так» — занадто багато сумних днів, роздратованості, агресії або ж навіть нервові зриви. Коли ми ставимо собі за мету повернутися у (наш) стан норми, то потребуємо поради: що ж робити?

Вправа 1. Щоденник.

Практика «виписуватися» у текстах допомагає вивільнити емоції, почуття та переживання, а також відстежити їх. Якщо ви ведете щоденник кожного дня, то наприкінці тижня можете провести аналітику і спробувати зрозуміти, що саме викликає дискомфорт, а що — тішить.

Вправа 2. Відео.

Записуйте себе на відео, якщо маєте бажання виговоритись. Розповідайте на камеру усе, що відчуваєте і чим хотіли би поділитися із кимось. Передивіться це відео під час наступної кризової ситуації, якщо така трапиться. 

Це допомагає вам побачити себе зі сторони та почути свою ж історію з «чужих» вуст. Так ви зможете відмежуватися та (хоч трішки) об’єктивно поставитися до власної проблеми. 

Вправа 3. Розвантаження. 

Якщо відчуваєте, що вам потрібно виплеснути свою злість, агресію, гнів, зробіть це. Існує кілька технік, які допомагають емоційно розвантажитись.

У гру «Кевін сам удома» можна грати як наодинці, так і з іншими людьми. Зазвичай її грають на природі. Пам’ятаєте, як у фільмі «Сам удома» Кевін кричав, коли йому було страшно? Кричіть і ви.

Можете побити боксерську грушу, розбити кілька тарілок, покричати у подушку. Так само вам може допомогти вишивка, сортування, в’язання, малювання, гра на музичних інструментах  — це, навпаки, заспокоює.

Вправа 4. Візуалізація.

Дошка візуалізації (або карта бажань) — візуальний аналог першої вправи. Намалюйте або візуалізуйте будь-яким іншим способом те, яким хочете бачити своє життя.

Формулюйте думку чітко, говоріть у теперішньому часі, не вживайте слів «хочу» і «не» — поводьтеся так, ніби зображене на карті вже здійснилося. Ця вправа — не панацея від проблем, а перший крок до їх усвідомлення й вирішення. 

Вправа 5. Ендорфін.

Секс, прогулянка з домашніми тваринами, медитація, відвідування музеїв та галерей, волонтерство, спорт… Будь-що, що приносить вам радість. Зробіть це регулярним. Це триматиме вас у тонусі, ви відчуватимете відповідальність за те, чим займаєтеся у вільний час. Вам це може допомогти.

Діліться враженнями із близькими та друзями, почніть вести блог, розповідайте про свої маленькі досягнення — ваша цінність у тому, що ви робите.

Загалом, піклуйтеся про себе! Експериментуйте і шукайте те, що до вподоби і допомагає саме вам. Жодна стаття та експертна думка не може передбачити ваш індивідуальний self-division. 

Пам’ятайте, що ми не давали чарівні рецепти «як вилікуватися від депресії» та «як прибрати голоси в голові» — у тексті йдеться про відтермінування та допомогу в кризовій ситуації. Команда спецпроекту «PsycheЯ»(«ПсихеЯ») все ще наголошує на тому, аби ви спробували знайти спосіб відвідати фахівця з ментального здоров’я.

 

Контакти, за якими можна звернутися по допомогу

Якщо збереження на банківській картці не дозволяють відвідати платного психотерапевта, не варто забувати, що отримати первинну психологічну консультацію безкоштовно можна, звернувшись до закладів соціальної підтримки. Це:

— кабінети психолога або психологічні служби в середніх та вищих навчальних закладах,

— міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, 

— служби у справах дітей,

— кабінети довіри, 

— обласні центри соціально-психологічної допомоги.

При деяких з них діють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги людям, які є у кризовій ситуації або ж постраждали від домашнього насильства. Цю ініціативу впровадили за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення. 

Детальну інформацію про заклади безоплатного консультування можна дізнатися або на сайтах державних адміністрацій, або ж звернувшись безпосередньо в місцеві департаменти соціального захисту. 

Переглянути інформацію про мережу центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у Києві можна тут.

У столиці надають психологічну консультацію:

Кризовий центр медико-психологічної допомоги при Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України. У ньому працюють служби допомоги військовослужбовцям та  переселенцям із Криму та Донбасу. Адреса: вул. Паньківська, 2. Телефони довіри: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.

Київська психоневрологічна лікарня №2. Психотерапевти безкоштовно приймають у відділенні психотерапії та медичної психології лікарні. Адреса: вул. Миропільська, 8, поверх 2. Номер телефону: (044) 543 86 34.

Центр психічного здоров’я і травматерапії «Інтеграція». Допомагає дітям і дорослим, що постраждали внаслідок травматичних подій, а також тим, хто страждає від важких розладів. Адреса: вул. Бастіонна, 3/12. Номери телефонів: (067) 594 94 46, (095) 913 69 41, (044) 599 73 93.

Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Тут можна отримати консультацію щодо кризи стосунків у родині, психологічної адаптації дітей у школі, конфліктів поколінь, гендерно обумовленого насильства тощо. Адреса: вул. Олександра Довженка, 2. Номер телефону: (044) 458 27 67.

Київський міський Центр роботи з жінками. Завданням його працівників є попередження негативних емоційних проявів (зокрема, суїцидальних намірів, агресії тощо), зниження гостроти психологічних станів і реакцій та допомога в подоланні кризи. При Центрі працює телефон довіри: (044) 489 44 48. Адреса: вул. Юрія Іллєнка, 20. 

Представники ЛГБТ-спільноти, які зіткнулися з психологічними проблемами, можуть отримати консультацію фахівця у ГО «Інсайт» та «GenderZ», заповнивши форму за цим та цим посиланнями. 

Після Революції Гідності та початку російсько-української війни з’явилося багато громадських організацій, які безкоштовно надають психологічну допомогу демобілізованим ветеранам та їхнім родинам. У листопаді 2015 року Верховна Рада затвердила положення щодо психологічної реабілітації військовослужбовців після виконання завдань у бойових умовах.

Наприклад, Інститут психічного здоров’я Українського католицького університету організовує спеціальні проекти для ветеранів війни для їхньої адаптації після закінчення служби. 

Звернутися за безкоштовною психологічною підтримкою можна і до:

Veteran Hub — простору для ветеранів та громадських організацій, які працюють у сфері ветеранських справ. Записатися на консультацію можна за номером телефону (067) 348 28 67;

— громадської організації «Психологічна підтримка та реабілітація «Вільний вибір», яка розробляє та проводить тренінгові заняття, консультує і здійснює психотерапію. Телефон для довідок: (063) 646 49 91;

— мережі центрів психологічної реабілітації бійців «Крок назустріч», які працюють по всій території України. Тут можна отримати індивідуальні консультації, підтримку в психологічних групах, а також по телефону та Skype. Гаряча лінія центру: (098) 469 22 52;

Центру психосоціальної реабілітації Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Надає безкоштовну психологічну допомогу ветеранам російсько-української війни, їхнім родинам, а також переселенцям. Номер телефону: (068) 669 86 00;

Психологічної кризової службі. Проводить індивідуальну та групову роботу з переселенцями з Криму та східної частини України, психологічну роботу з пораненими, учасниками бойових дій, надають супровід сім’ям загиблих. На сайті організації вказано номери телефонів регіональних осередків, за якими можна звернутися.

Проте в деяких випадках допомога має бути екстреною. Вона не передбачає ретельного пошуку фахівця, орієнтуючись при цьому ще й на можливості власного гаманця. У такі моменти діяти потрібно негайно. 

Для цього ми ділимося з вами номерами телефонів служб, які надають невідкладну психологічну допомогу:

— Національна цілодобова лінія з питань запобігання суїцидів та профілактики психічного здоров’я «Lifeline Ukraine» — 7333;

— Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації — 0 800 500 335 або 116 123;

— Національна дитяча гаряча лінія — 0 800 500 225 або 116 111;

— гаряча лінія з питань протидії булінгу — 116 000;

— телефон довіри благочинного фонду «Ставропігіон» у Львові — 1558;

— громадська організація «Ла Страда-Україна» — 0 800 500 335 або 386; 

— телефони екстреної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги — (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03;

— цілодобова лінія психологічної допомоги для учасників АТО (ООС) та членів їх сімей — 0 800 505 085;

— телефон довіри Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи — (044) 456 17 02,  (044) 456 17 25. Центр має і гарячу лінію для учасників війни та їхніх родичів — 0 800 501 212. 

Один телефонний дзвінок не зможе замінити побачення з фахівцем. Телефоном не проводять тривалі терапії. Так не ставлять діагнози. Але сам факт звернення по допомогу та визнання своєї проблеми є першим кроком на шляху до її вирішення. 

Телефонний дзвінок може допомогти подивитися на проблему з іншого боку та скоригувати подальші дії. 

Тим паче, завдяки одному дзвінку можна дізнатися контакти інших фахівців і служб, які працюють поруч з місцем вашого проживання та допоможуть відновити баланс у вашому ментальному здоров’ї.

Пам’ятайте: вихід є. Також є люди, яким небайдуже і які справді готові вам допомогти. #ценормально — потребувати допомоги, просити про неї та зголошуватися, коли вам її пропонують. 

Поділіться своїм досвідом подолання ментальних проблем чи життя з ними — пишіть на пошту проекту «PsycheЯ» («ПсихеЯ») psycheya.pd@gmail.com. Ваші листи дуже важливі для нас!

Читай далі