Коли кір каже «I’ll be back», або про згубну дію впевненості | Захист Патріотів

Ілюстрація: Катя Маріаш

Коли кір каже «I’ll be back», або про згубну дію впевненості

Кір не є новиною для людства. За припущеннями молекулярних біологів, уперше кір почав становити загрозу для людства приблизно в 500-х роках до н.е. Перший систематичний опис кору і його відмінності від вітрянки були зроблені перським лікарем Разесом (860–932), який опублікував «Малу книгу вітрянки та кору». Досліджено, що вірус кору еволюціонував від чуми домашньої худоби між 1100 та 1200 роками до н.е. У цей період відбувались обмежені спалахи вірусу, який ще не був повністю «акліматизованим» для людського організму. Кір потребує «сприятливої» групи населення >500,000, щоби почалась епідемія. Така ситуація склалась у Середньовіччі з розвитком європейських міст. Подібна ситуація захоплює земну кулю у 2019ому.

Кір — це високо заразне інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом. Кір передається повітряно-крапельним шляхом. Ризик заразитися кором після контакту особи без імунітету з інфікованою особою становить 90–95 %. У вакцинованому ж середовищі, тільки 1 з кожної 1000 випадків захворювань прогресує до гострого енцефаліту, який часто призводить до постійного ураження мозку.

Симптоми зазвичай розвиваються протягом 10–12 днів після контакту з інфікованою особою і тривають 7–10 днів. Первинні симптоми зазвичай включають підвищення температури, часто вище 40 градусів, кашель, нежить та запалені очі. Потім, протягом 2–3 днів, у роті можуть сформуватися маленькі білі цятки, відомі як «плями Копліка». Їх супроводжує червоний, плоский висип, який зазвичай починається на обличчі, і далі поширюється по всьому тілу, зазвичай протягом 3–5 днів після початку симптомів. Інфікована людина може передавати вірус за 4 дні до та 4 дні після появи висипу. Поширені ускладнення включають діарею (8 % випадків), запалення середнього вуха (7 %) та пневмонію (6 %). Рідше ускладнення спричиняють судоми, сліпоту та запалення мозку. Смертність у 1920-х роках становила біля 20 %, а майже через сто років у країнах з низьким рівнем доходу вона становить 28 %, у людей із пригніченою імунною системою — приблизно 30 %.

Кір — це ендемічне захворювання, воно постійно присутнє в суспільстві, у багатьох людей розвивається резистентність до нього. Однак у спільнотах, що не вступали в контакт із кором раніше, результат цього контакту може бути катастрофічним:

1529 рік — Куба, кір знищив дві третини населення, що раніше пережило вітрянку;

1531 рік — Гондурас, кір знищив половину населення;

1850 рік — Гаваї, кір призвів до смерті 20 % населення;

1875 рік — Фіджі, кір убив 40,000 фіджійців, майже третину населення;

На сьогодні ідентифіковано 21 штам вірусу кору. За приблизними підрахунками між 1855 та 2005 роками кір забрав життя приблизно 200 млн людей по всьому світу. Вважається, що до відкриття вакцини щороку помирали від 7 до 8 мільйонів дітей. Перші ліцензовані вакцини для запобігання хвороби стали доступними в 1963 році й удосконаленими в 1968 році. Прослідкуємо ефективність вакцини: в 1980 році від кору померло 2,6 мільйони людей, в 1990 році — 545 000 людей, у 2014 році завдяки глобальній програмі вакцинації кількість смертей від кору вдалося зменшити до 73,000.

Наведена картина є доволі оптимістичною: ми бачимо жахливі смерті в минулому, ми бачимо винайдення вакцини й у результаті — зменшення кількості смертей. Усе виглядає логічним, однак… Незважаючи на факт, що кір — це одна з основних причин смерті, якій можна запобігти вакцинацією, вірус продовжує вражати до 20 мільйонів людей на рік, насамперед у країнах Африки та Азії.

Одним із найпомітніших став спалах кору на Мадагаскарі цього року. Станом на 14 квітня там уже померло понад 1200 дітей, а ще понад 115,000 людей захворіло, що становить доволі значний відсоток для 25-тимільйонного населення Мадагаскару.

Для порівняння, спалах кору в Україні, спричинений відмовою від вакцинацій, у 2017–2018 роках призвів до 2-х смертей і 1,627 зареєстрованих випадків. У 2019 році вже зареєстровано 14 померлих та 35,000 хворих. За даними ЮНІСЕФ, кількість нових випадків кору у 2018 році в Україні є найбільшою у світі.

Коли кір каже «I’ll be back», або про згубну дію впевненості
Десять країн, у яких кількість нових випадків кору у 2018 році зросла найбільше у порівнянні з 2017 роком. Джерела: ВООЗ, ЮНІСЕФ. Ілюстрація: BBC 

Що ж стосується Мадагаскару, від вакцин ніхто не відмовлявся, там антивакцинаторство не дуже й поширене, вакцин банально не вистачає. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лише 58 % населення Мадагаскару були вакцинованими від кору. Лікарі наголошують, вакцина є єдиним надійним засобом запобігання захворюванню. Для запобігання спалахам, рівень імунізації населення повинен бути не менше, ніж 95 %.

На перший погляд, спалах кору в далекому Мадагаскарі не є дивним: африканська країна, здебільшого без транспортної інфраструктури, без належного забезпечення госпіталів. В Україні, звісно ж, ситуація є значно кращою, подумаєте ви. І… помилитесь! За даними Міністерства охорони здоров’я України у 2018 році 91 % дітей віком 1 рік отримали першу дозу вакцини від кору та 89,5 % дітей 6 років — другу дозу вакцини вчасно.

Це набагато краще, ніж, наприклад, у 2016 році, коли лише 45,5 % дітей віком
1 рік були щеплені від кору вчасно, проте цього недостатньо, щоби надійно захистити людей від інфекцій.

До того ж, завжди є частка дітей, які пропустили свої щеплення за графіком у минулі роки, і яким також потрібно ввести вакцину. У 2018 році частка дітей, які отримали пропущену першу дозу вакцини КПК (комплексна вакцина від кору, паротиту та краснухи) становить 57 %, а частка дітей, що надолужили обидві дози, є ще меншою — 46 %. Щонайменше, 95 % мають отримати обидві дози вакцини, щоби вірус не поширювався, і можна було уникнути госпіталізації та смерті.

Найнижчим є рівень вакцинації в Івано-Франківській області, там вакцину отримало тільки 78,9 % дітей віком 1 рік та 69,6 % дітей 6 років. Не набагато кращі справи в Харківській, Закарпатській та Київській областях.

Основною причиною виступає не брак вакцин, як у Мадагаскарі. За даними МОЗ, станом на 7 лютого 2019 року в регіонах України наявні 1 067 014 доз вакцини КПК, цієї кількості є цілком достатньо для проведення щеплень. Причина полягає в дещо іншому — добровільному антивакцинаторському безумстві. Воно може бути спричиненим релігійними поглядами, як це, наприклад, сталось у кварталах Нью-Йорку, населених переважно ультраортодоксальними євреями. З 30 вересня там зареєстровано 285 випадків захворювань на кір. Це в США — у країні, де кір вважався повністю викоріненим як ендемічна хвороба. Ця ситуація видається доволі загрозливою, тому для не вакцинованих людей, що з’являються в громадських місцях, запроваджено адміністративний штраф у розмірі 500$ і навіть озвучено ідеї про ув’язнення за відмову від вакцинації.

Щодо антивакцинаторських настроїв у Європі та Україні: за даними Американської Асоціації громадського здоров’я, вони інтенсивно підігріваються російськими ботами. Тими ж, що втручалися у вибори Президента Сполучених Штатів. У минулорічній доповіді Асоціація стверджує, що зусилля ботів успішно допомагають провокувати спалахи кору: «Аналогічно до того, як боти поширюють вірусне програмне забезпечення й заражений контент, російські тролі поширюють незгоду. Акаунти, що маскуються під справжніх користувачів, створюють сумніви, налаштовуючи громадськість проти вакцинації».

В епоху тотального інформаційного засилля, зберегти здоровий глузд і вибрати достовірні джерела дуже не просто. Антивакцинаторські доводи здаються дуже правдивими, адже так легко вірити в негатив про лікарів і про те, що вони придумали вакцини виключно для заробітку. Деякі конспірологи йдуть далі й заперечують існування ВІЛ/СНІД як такого. Однак роздумуючи про те, чи варто вакцинуватися, згадайте про зусилля всіх вчених, завдяки яким щороку не помирає кілька мільйонів людей, а в нас усіх є шанс знати про чуму, віспу та інфлюенцу тільки з підручників історії медицини.

Читай далі