Манекен (не той, що в магазині). Історія та сьогодення | Захист патріотів

Фото: cpr-savers.com

Манекен (не той, що в магазині). Історія та сьогодення

Традиційно так повелось, що лікарі, навчаючи студентів, звикли робити це на тілах тих, кому діагноз ставити вже пізно, і кому знеболення вже не потрібне. 

Манекени Анна та Харві

Війни минулого постачали достатньо людського матеріалу не тільки для медичної освіти. Про навчання першої допомоги когось, крім медиків, зазвичай не йшлося.

До середини минулого століття виявилось, що навчати медиків (зокрема тих, хто мають справу з серцем) на живих пацієнтах інколи є занадто витратно. Інколи пацієнт не проживав зі своєю патологією достатньо довго, щоб всі охочі студенти могли на послухати його серце та дізнатися, як звучить аритмія.

Першого універсального пацієнта створив в 1968 році в Сполучених Штатах Америки доктор Майкл Гордон в Університеті Маямі. Манекен мав ім’я Харві.

Він був не першим манекеном в історії — Карл Лаердал ще наприкінці 1950-х років створив Ресусці-Анну (або ж просто Аню) для СЛР — але манекен Харві перевершив її своєю універсальністю.

Анну можна було тільки «качати», тобто проводити серцево-легеневу реанімацію. Харві ж міг відтворювати шість різних звуків дихання, в нього було дев’ять різних ділянок для аускультації (вислуховування звуків, які виникають в організмі людини). Ще він хворів одночасно на 30 різних серцевих захворювань, які міг демонструвати студентам за командою професора. 

Амплітуда і інтенсивність його серцебиття та тиск мінялись. Це можна було оцінити як вбудованим стетоскопом, так і за допомогою пальпації. Найбільшим мінусом Харві була його низька мобільність: він був механічним і базувався на масивній основі, в якій, власне, ховався механізм. 

Однак потреба в створенні манекена у повний зріст все ще існувала. Манекен мав би задовольняти потребу в пацієнтах при навчанні лікарів і не мав би коштувати Мерседес преміум-класу. У 1960-х роках манекен коштував 50 000 $ — те саме, що 420 000 $ сьогодні.

Приклад навчання лікарів на манекені. Фото: cpr-savers.com

Вінець манекенобудування

Компанія «Laerdal», що виготовила манекен на ім’я Келлі, відносно покривала потребу в манекенах. Келлі найчастіше використовують на медичних симуляціях (особливо на тренінгах «Захисту Патріотів»). Келлі поєднує можливості роботи з екстрикацією з імітацією дихальних шляхів. 

До 2013 року також виготовлялись версії «Келлі, що одужує», «Екстри Келлі (для витягання)» «Пацієнт Келлі». Сьогодні існує версія «Nursing Kelly», куди додали можливість знімати життєві показники та контролювати їх через планшет.

Однак вінцем закордонного манекенобудування, з яким працювали інструктори «Захисту Патріотів», є манекено-симуляційний комплекс ТС3Х. 

Розроблений для американської армії, цей манекен продумали до найменших дрібниць. Одним рухом пальця зіниці у нього змінюються із нормальних на анізокорійні, розширені або звужені. Дистанційно можна керувати об’ємом крововтрати. З найцікавіших функцій манекена не можемо не відзначити:

  1. Реалістичний зовнішній вигляд і тактильність (такий, як і жива людина — хіба що холодна);

  2. Можливість виконувати всі маніпуляції з дихальними шляхами, від закидання голови до реалістичної інтубації;

  3. Робочий механізм дихання з функціями початку пневмотораксу та реакції на голкову декомпресію. 

  4. Можливість регульованої кровотечі з кінцівки; судини, придатні для внутрішньовенних вливань, від зап’ясть і вище, а кістки — для внутрішньокісткових.

  5. Можливість дистанційно керувати рухами ушкодженої кінцівки, щоб ускладнити роботу курсанта з накладання джгута.

Манекен є автономним, має доволі реалістичну вагу і хороший запас ємності  акумуляторів. Однак, його поверхня (читай — шкіра) все ж силіконова, а тому всі тяготи і злигодні манекенної служби можуть її пошкодити.

Його призначення — не для «тягально-волочільних» потреб, його завдання є більш інтелектуальним. Для перетягування американська армія використовує або численних манекенів Келлі, або їхніх більш важких (близько 60-70 кг) та негнучких «братів». 

Манекени для СЛР

Однак, не завжди всім потрібна найновіша модель. Наймасовішими медичними манекенами досі є манекени для СЛР. Серцево-легенева реанімація — це, здавалось би, проста процедура, яку неможливо відпрацювати на живій людині. Відпрацьовувати на вже неживій — не завжди етично, та і реанімувати випадково можна.  ;)

Йдеться про манекени для СЛР, найбільш відомі із яких — манекен Ресусці-Анна від «Laerdal» та її копії. Ми рекомендуємо цей манекен до використання в школах, ВНЗ, лікарнях, при навчанні поліції, рятувальників та загалом широкого загалу громадян, що хочуть навчитись правильних дій для порятунку життя при серцево-дихальних невідкладних станах. 

Функціонал цих манекенів є доволі вузьким: це компресії, подихи та відкриття дихальних шляхів. Вони часто не мають рук, ніг та нижньої половини тулуба, що не дає змоги змоделювати ситуацію повноцінно та проконтролювати чи ніхто не торкається тіла при дефібриляції.

Втім, такі манекени дають можливість правильно «поставити руки», відчути хоча б приблизну щільність тіла людини, а найголовніше — подолати страх підійти до людини, що зомліла, і почати з нею хоча б щось робити. 

Манекени для СЛР бувають багатьох видів: компактні і не дуже, з підсвіткою, bluetooth-зв’язком і без нічого такого. Неважливо, який СЛР-манекен у вас. Якщо він справний, він вже є хорошим.

Якщо ж вам потрібно навчити персонал витягати людей із транспорту або стиснутого простору, або ви хочете навчитися використовувати додатки для дихальних шляхів, зверніть увагу на повнорозмірні манекени на кшталт Келлі від «Laеrdal» або його більш важких і надійних військових «братів».

Однак, замінити гнучкість людського тіла неможливо практично нічим. Яким б досконалим не був манекен, він досі не є достатньо адаптивним і міцним водночас. 

Читай далі