Усе придумав Пирогов: 50 відтінків магнезії сучасної ЕМД | Захист Патріотів

Андрій Єрмоленко

Усе придумав Пирогов: 50 відтінків магнезії сучасної ЕМД

Олег Кемінь

Автор:

Олег Кемінь

Інструктор Захисту Патріотів, NREMT Certified EMT-B
Олег Кемінь

Редакція:

Катя Маріаш

Редактор сайту patriotdefence.org

Інструктори Patriot Defence взяли участь у проекті Оцінки ЕМД. Нижче подаємо їхні суб’єктивні враження, що залишилися поза формулярами дослідження, а також правду про систему екстреної медичної допомоги, яку бояться озвучувати  її працівники.

Усі локації та дійові особи деперсоніфіковані з метою збереження персональних даних та конфіденційності.

Олег Кемінь, 27 років

пластун, NREMT Certified EMT-B, перекладач, інструктор Patriot Defence

«Чим довше їдемо — тим точніший діагноз», — цитати «видатних» бригад ЕМД.

Якщо вся західна медицина — це медицина протоколів, медицина алгоритмів, медицина мнемоніки, то українська медицина — це танці з бубном навколо пацієнта й ти ніколи не знаєш, який саме з танців допоможе.

Нашим працівникам швидкої немає до чого прагнути: ти приходиш фельдшером і вмираєш фельдшером. На кожній підстанції є 1–2 яскраві особистості, які тягнуть на собі все. Вони читають сучасні підручники, дізнаються як вдосконалити обладнання і як оптимально використовувати те що мають, чи шукають на секондах форму закордонних швидких, бо наша ніяка. Однак здебільшого, у них немає можливостей персонального та посадового розвитку. Чомусь такі люди достатньо захоплені своєю професією, але недостатньо влізливі, щоби пробиватися на якісь посади. Адекватні люди групуються і створюють свої простори, але вони не намагаються переконати решту ідіотів, тому що їм за це не платять. Парадоксально, але саме вони змушені шукати додаткову роботу, бо швидка ніколи не прогодує.

Дуже багато чого часто залежить від керівника підстанції. Він може бути адекватний чи неадекватний, але персонал підстанції — це особисті раби, яким немає кому поскаржитись. Жодного механізму контролю цих керівників нема, а всі приписи ніби навмисно скеровані проти бригад: штраф, штраф, штраф, догана, догана, догана. Людина або терпить, або звільняється.

Після 7–10 років роботи, ті, хто не звільнився, умовно стають ветеранами. Вони знають 50 сортів магнезії, знають, як нею лікувати все на світі, з аналогічним успіхом вони могли б бити дефібрилятором у стіну, але вони знають, що дефібрилятор не працює і їм це байдуже. Вони розуміють, що будь-якого міністра вони переживуть, бо пережили вже 5–6х, і думають, що нічого не зміниться.

Етап навчання пропущений повністю. В Україні медики швидкої не вміють працювати з дихальними шляхами взагалі, не мають уявлення, як за допомогою спінальної дошки витягувати людину з машини. Роками майбутні фельдшери ксерять конспекти, намагаються здати заліки, завчають тести для КРОКу, займаються *уйнею, яка потрібна для здачі екзамену, який повністю відірваний від реального життя. Дипломований лікар може прийти з медінституту без вміння ставити внутрішньовенний доступ. Є і притомні люди, які розуміють недосконалість свого навчання, намагаються самі надолужувати. Їх харить про*обаний час.

Для того, щоби перенавчати персонал, спочатку треба перенавчити учителів. Потрібний навчальний центр, медичний полігон, у якому будуть практичні лабораторії, симуляційни манекени, биті машини, з яких будуть діставати акторів, у якому буде все забезпечення включно з проживанням. Щоби людина місяць побула на цьому полігоні, а повернулась із нормальним ефективним знаннями. І це 25 областей. Інакше ми просто носимо воду з моря на пляж, ложечкою чайною з дитячого набору.

Машини Peugeot, які зараз є, виглядають красиво коли їх урочисто передають на підстанції й коли вони пролітають містом, мигаючи вогниками. Вони виглядають непогано, але виключно для того, хто в них жодного разу в житті не їздив. Закуплені як вантажні буси й переобладнані, ці машини не призначені для роботи з пацієнтами взагалі. Розташування предметів проектував криворукий ідіот, начинка закуплена найдешевша. Транспорт на жорстких ресорах, розрахований на завантаження 1–1,5 тонн ваги, а при всіх стараннях медобладнання не потягне на тонну. Тому ця машина витрясає кишки з усіх — і з персоналу, і з пацієнта.

У маленьких містечках і селищах використовують машини виробництва країни-агресора — Газель. У ній немає жодного медичного спорядження, це маршрутка з можливістю перевезення одного лежачого пасажира. У цих машинах немає кліматичного обладнання, проте, у деяких є умивальник, який не підключений до зливу та джерела води. Це просто раковина в ДСП-шній тумбі. Якщо знайдете відповідь на питання «Нащо?», скажіть мені.

Спека, 38 градусів. Машина розігріта до 38 градусів. Ми їдемо на виклик із підозрою на гемофілію. Відкриваю люк, розжарене повітря починає затікати з даху, і я розумію, що я всередині духовки, де м’ясо смажиться гарячим повітрям. Забрали пацієнта з гемофілією, завозимо його до лікарні, а там його відмовляються приймати, тому що він не обласний житель, а міський. Гаразд, ми їдемо в наступну лікарню, у людини через спеку починає підніматися тиск, кров починає текти швидше. У другій лікарні його не приймають тому, що в них немає спеціаліста по гемофілії, їдемо в третю, там його не приймають, направляють в обласну… 5 лікарень. 2 години, якраз з 12 до 2 дня, саме пекло. У людини під носом була пов’язка, яка тільки злегка була змочена кров’ю, на момент госпіталізації кров уже була на футболці, він починав втрачати свідомість.

80–90 % непрофільних викликів — це проблема ліні, інфантильності та небажання думати. В Україні відсутній інститут штрафування за непрофільні виклики, а люди можуть оперувати сумнівним аргументом «мені погано», без жодних конкретних ознак небезпечного стану. Я не знаю випадків, коли зубний біль може бути життєзагрожуючим фактором. Якщо в людини дупло в зубі, то чия це інтимна проблема? Це МОЗ роками роздовбувало цю дірку молоточком? Це швидка змушувала цю людину їсти солодощі? Чи це дільничний лікар тримав її за поли й не давав зайти до стоматолога? Думаю, що ні.

У США пологи в машині — це чудово, у вас був один пацієнт, а стало двоє. А в нас пологи в машині — це ЧП. Швидка буде летіти в пологовий з усіх парів, а більшість медиків ще будуть притримувати дитину всередині рукою.

Дизайнер, який розробляв форму для працівників швидкої, знай, ти — ідіот. Синтетична, легкозаймиста, викроєна неправильно, куртки мішкуваті, штани-шаровари, виглядає жахливо. Людина в уніформі повинна викликати будь-які почуття, окрім жалю.

Люди дуже залежні від різних медміфів. Ми не хочемо бути парамедиками, ми хочемо бути фельдшерами. Чому? «Бо фельдшер — це наше слово. Його придумав Пирогов!». А знаєте, що ще придумав Пирогов? Усе! Усі інструменти в медицині, усі операції, усе, що зараз є в медицині, придумав Пирогов. Медицину придумав Пирогов. Відкриваю Вікіпедію, навмисно російську версію, щоби подивитися, що вата пише про вату: «фельдшер — німецьке слово Feldscher, польовий лікар німецьких найманих загонів XV–XVI ст., найманий лікар армій». Показую, ось… «Ви всьо врьотє! Всьо прідумал Пірогов!»

Проблема медичної системи загалом — відсутність ліцензування. Як наслідок повна безвідповідальність, непрофесійність, дуже часто байдужість. Працівник швидкої чи медик у приймальному відділенні може вбити пацієнта і йому за це нічого не буде. Це закриється як нещасний випадок.

Твоє життя — 100 % твоя відповідальність. Мені не комфортно, коли я виходжу в місто без свого рюкзака. Там є мінімальна аптечка, турнікет, яким я можу зупинити кров, маска для СЛР, хоча б щось. Якщо щось станеться зі мною, то я сподіваюсь, що знайдеться людина, яка зможе вищевказане правильно використати, чи я зможу комусь допомогти, і це часто буде ефективніше, ніж приїзд швидкої.

Оперативна робота пожежника, поліцейського чи лікаря швидкої дуже поглинає. Коли ти летиш на виклик із мигалками й розумієш, що зараз ти остання надія — це майже наркотик. У певний момент тільки ти можеш стати між життям і смертю, врятувати когось. Люди, які починають це цінувати, люди, які цим насолоджуються, здебільшого намагаються робити свою роботу якісно, бо їх пре відчуття, що в певний момент ти — супергерой, який не носить плащ.

Завжди й усюди є люди, які віддані своїй справі фанатично. Їхня мотивація не залежить від банальних фінансових факторів, вони є втіленням цитати турецького революційного поета Назіма Хікмета: «Якщо я горіти не буду, і якщо ти горіти не будеш, і якщо ми горіти не будемо, хто ж тоді розсіє темряву?»

Оцінка ЕМД була проведена МОЗ України за технічної допомоги від ВООЗ за підтримки уряду Японії з метою сприяння загального охоплення охороною здоров'я та проекту Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва "Політичний діалог для кращого управління в сфері охорони здоров'я".

«Non nobis solum

nati sumus»

політика конфіденційності

Читай далі