Вовк вбиває, бо така його природа | Захист патріотів

Вовк вбиває, бо така його природа

Чи байдуже вам, з якої причини вовк вб’є вас або буде жерти дорогих вам людей? Я думаю, що ні. Вовк вбиває, бо йому страшно або він хоче їсти. Така його природа. 

Так само й люди. Не треба думати, що Російська Федерація — людожерка. Це є нормальна технологія війни. До того ж, людині треба якось пояснити, чому він/вона має вбивати інших. У свою чергу, ми повинні їх вбивати не через те, що вони — людожери, а тому, що інакше вони вб’ють нас. Так, не всіх. Пам’ятаєте Голодомор? Хто хоче ризикнути? 

Я не бачу провини вовка в тому, що він когось вбив. Насамперед, я звинувачую себе. Що я зробив, щоби того не сталося? Що я змінив, щоби сюди не прийшли? Якщо й надалі пасивно нити «відваліть від мене», то нас точно зжеруть. Якщо це не зроблять ці вовки, то зроблять інші ведмеді. 

Швейцарці колись вбили всіх лицарів, що прийшли під Моргатерн. То був шок для світової спільноти, бо лицарів зазвичай брали в полон задля викупу. А швейцарці їх різали, як баранів. Де-факто, з тієї битви почалась держава. Тоді задля битви об’єдналися клани, які до того не могли домовитись, та почали вбивати ворога на своїй землі без жалю.

До нас прийшли вовки. Вони не погані і не добрі, вони — голодні. Якщо вони нас не вб’ють — вони загинуть. Вони прийшли до нас, бо на той момент ми були здобиччю. Це наш провтик. То може час перестати бути «баранами» й почати себе захищати?! Бо з ними неможливо домовитися.

Для тих, хто скаже, що зараз ера дипломатії — ви маєте рацію. Це також нас рятує. Але згадайте Сирію, Кіпр, Чеченську Республіку, Грузію (Абзахію і Південну Осетію зокрема). 

Дипломатія — це добре, та це не є панацеєю. Якщо ви думаєте, що комусь ми дуже потрібні, запитайте себе, чи сильно вас турбують події в Сирії? Якщо так, то що ви з цього приводу зробили? Так от, те саме і з нами. 

Ніхто не буде перемагати замість нас. Дехто готовий нам допомогти, але й таких небагато. Значно більше тих, кому ми заважаємо. Щойно ми дамо слабину — вони одноголосно закричать, що нам самим та перемога не треба.

Якщо не хочете думати про «гарячу» війну, про смерті, то наведіть лад у своїй голові й домівці. Одразу з'являться сили на боротьбу з корупцією, на нормальне сортування сміття, на здоровий розвиток. 

Не кажу, що зараз не треба цього робити. Але в жодному разу не за рахунок самозахисту. Бо зараз це виглядає так: вовк уже відгриз одну ногу, планує гризти іншу, а ми сперечаємось, які черевики треба купляти собі на похорон.

Хтось думає: «От закінчиться війна (виженемо вовків) і заживем!» Нєа, не закінчиться. Вовки завжди там. Їх можна відігнати, але перманентної таблетки від немає. Можна створити стіни та вежі, викопати рів. 

Та як той рів ніхто не захищає — вовки пройдуть. Не треба думати, що вони з`їдять одного і відчепляться. Вони прийдуть наступної ночі, потім ще раз, а в нас знову будуть проблеми. Лише чергуючи на вахті позмінно та посилюючи захист, ми можемо бути впевнені, що вовки не з’їдять наших дітей.

Як треба захищатись? На першому курсі в перший день занять я спізнився і прийшов не на свою пару. Викладач спитав: 

«У вас є інформація, яка коштує мільйон, що треба зробити, щоби її захистити? Головний принцип: зроби так, щоби вкрасти цю інформацію коштувало дорожче. Тоді простіше буде просто купити її».

Не треба запихати всіх в армію, чи забивати на все, крім війни.

Але доки вовки в хаті, не час клеїти шпалери.

Читай далі