Вулкан, що прокинувся. Культурна сотня | Захист Патріотів

Ікони Революції. Автор графіті Sociopath

Вулкан, що прокинувся. Культурна сотня

ГО «Захист Патріотів» у співпраці з Могилянською школою журналістики та ГО Вавилон’13, підготували проект «Сотні». Розпочинаючи з 21 листопада й аж до 22 лютого — дня відставки Януковича — ми розповідатимемо історії з Майдану. Ще теплі, ще з запахом диму.

Через тріщини в земній корі на поверхню викидається лава, попіл, гарячі гази та уламки гірських порід. Так просинається вулкан.

Українська культура мала тривалий період застою, та муралами, плакатами й піснями вона вилилася під час Революції Гідності. Це була реакція на тогочасні реалії: проти портрета екс-генпрокурора Пшонки-Цезаря та інших подібних «витворів мистецтва» майданівці творили своє.

Майдан мав свою палітру та мелодію, він давав митцям не лише свободу вираження, а й матеріал для робіт.

 

Мистецький Барбакан

21 листопада 2013 року Андрій Єрмоленко разом з іншими художниками завершував виставку жлоб-арту в Мистецькому Арсеналі. Олекса Манн представив там свою роботу «Викликай бога революції».

«Мухарський так не хотів її ставити, казав: “Це взагалі не до того”. І Ман такий каже: “Я вам отвєчаю, що щось зараз почнеться. Реально щось почнеться”. Ми таки виставили цю роботу».

Культурна сотня
Олекса Манн «Викликай бога революції»

Ввечері вони вийшли на Майдан. Починалася Революція Гідності.

Художники розуміли, що протистояння затягнеться надовго, а тому вирішили облаштуватися на Майдані. Створили форпост і назвали його «Мистецький барбакан» (фортифікаційна споруда — прим. ред.). Простір мистецтва вони встановили навпроти станції метро Хрещатик. Спершу планували проводити виставки, презентувати інсталяції, запрошувати художників, поетів та письменників, гурти. Андрухович, Полежака, «ТаРута», Ірванець та інші приїздили читати лекції.

«Митцям було надто душно, тому вони одні з перших виповзли на ці Майдани. Поети, письменники, музиканти й усі студенти, яким хотілося чогось нового. Свободи. І там поселилася свобода. І там було поле для дій».

Під час антитерористичної операції на Майдані, «Мистецький барбакан» мав номер 92 і був поміщений в зону обстрілу снайперів. Після початку штурмів багато митців бігли на передову: кинути цеглу або коктейль Молотова — реальний вчинок, який допомагає обороні Майдану, думали вони. Та Майдан потребував нової культурної хвилі. Андрій Єрмоленко каже, що кожен має своє завдання й мусить його виконувати. Художники зрозуміли, що повинні малювати плакати, прапори, шеврони, аби підсилювати дух Революції. Це в них виходить найкраще.

На полотні зображували різні мотиви й ширили їх площею. Сплеск націоналістичних настроїв додав Майдану нові кольори: поруч із синьо-жовтим прапором майорів червоно-чорний.

«Ми тоді взагалі могли побачити на плакаті Махна поруч із Петлюрою, і це не викликало дисонансу. Зараз багато розумак вказали б на те, що це не може жити в одному всесвіті, але воно жило й мало право на існування в той момент. І ми жили тоді в прекрасній історії, що називається анархією».

 Культурна сотня
Андрій Єрмоленко. Фото зі сторінки Андрія у Facebook

Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко оселилися на вулиці Грушевського. «Вогонь запеклих не пече», — говорить зі стін Тарас Григорович і немов закликає до бою. Обличчя в нього прикрите пов’язкою, як у майданівця.

Андрій Єрмоленко переконаний, що Революція Гідності — найбільша арт-подія в історії України. Самі люди стали арт-об’єктами: позитивними та негативними персонажами. Майдан був строкатим, таким же була і його культура. Українською, самобутньою, вільною.

«Не заради хайпу ми виповзали (на Майдан — прим. ред.). Ми зрозуміли, що це край. Навіть Барбакан відбувся саме тому, що ми всі розуміли, що завтра нас просто може не бути. Наших дітей може не бути. Фактично, українців може не бути».

 

Розмалюй шолом захиснику

Обладунки воїна є його обличчям. На Майдані часто це були лише каски або шоломи, та в запеклі моменти майданівці і їх знімали: аби не заважали.

На касці писали ім’я, назву міста чи групу крові. Могли щось намалювати. У Лори Юшкевич виникла ідея зробити шоломи майданівців витворами мистецтва — це стало початком проекту «Розмалюй шолом захиснику Майдану». Перший розписала Юлія Матвійченко.

По пластиковій поверхні малювати складно, тому єдині фарби, якими могли користуватися художники, були акрилові. Каски Майдан збирав уже перевіреним способом: кличем у фейсбуці. Щотижня проходила виставка розписаних касок, де збирали кошти на акрил та пензлі.

Часто зображували петриківський розпис: маки, ромашки, калину. Загалом, українські мотиви переважали. Малювали козаків, українську символіку. Коли людина малює, вона виражає свої думки, емоції й почуття, їй стає легше.

«Людина малювала те, що в неї на душі. Була одна каска — дівчина сильно переживала втрату перших майданівців. Вона на чорному тлі намалювала свічки. Дивишся на ту каску, і розумієш її біль», — розповідає Лора Юшкевич.

Культурна сотня
Лора Юшкевич. Фото надане автору

Багато хто на Майдані вперше взяв у руки пензля в межах цієї ініціативи. Міла Іванцова ніколи раніше не малювала. У ніч на 7 січня вона помітила, що в КМДА розписують каски, і вирішила спробувати.

«У нас була ідея — розмалювати багато шоломів, одягнути їх на захисників Майдану, виставити хлопців у цих шоломах і зробити неймовірну фотосесію, щоб увесь світ побачив, що ми креативна, творча й мирна нація, готова захищати свою гідність на барикадах», — каже Міла Іванцова.

Міла Іванцова та Лора Юшкевич розповідають, що представники ВО «Свобода» вивезли ті каски, начебто, на зберігання. Відтоді їх помічали на OLX та міжнародних аукціонах. Уже після Революції Гідності волонтерам доводилося малювати нові партії шоломів для українських музеїв та виставок, що присвячені культурному феномену Майдану.

Майданівці шукали спосіб вивільнити наболіле через живопис. Розписували каски й шоломи, а це мало терапевтичний ефект. Людський організм дивним чином реагує на зовнішні подразники.

Культурна сотня
Міла Іванцова. Фото надане автору

 

Кому вниз

Музичний гурт «Кому вниз» виступав на сцені Майдану. Фронтмен Андрій Середа не може виокремити жодних етапів та дат. Згадує, що музиканти підтримували темпоритм, яким лунала Революція.

«Це такий суспільний організм, який прислухається до того, що відбувається на сцені, і підхоплює настрої. Ми завжди намагалися піти зі сцени так, щоби залишався той ритм і не було спаду, щоби енергетика безкінечно вирувала».

Андрій Середа каже: «Музика — Бог. І Майдан — Бог». Для нього живопис, мурали, розмальовані каски — продовження боротьби через візуальні форми. Цим мітингувальники займались у період затишшя між штурмами та сутичками, бо це надавало сил. Не кожна Революція мала таке потужне культурне тло.

«Це підтвердження того, що ми як зріла нація маємо цей поклик, голос крові, у нас жива пам’ять про предків. Предки оживають. Портрет Шевченка на щитах є доказом того, що ми всі є сучасниками цих подій. Мертві й живі піднімалися заради великої радості душевної».

Культурна Сотня
Андрій Середа та гурт "Кому Вниз". Фото надане автору

Невідомо що допомагало людям вистояти. Андрій Середа каже, що український народ не плаче, це просто в нас не закладено. До того ж, здебільшого українські пісні починаються зі звуку «ой», нам ближче зітхати і проговорювати те, що болить. З погляду фізіології, сльози — це очищення, вимивання бруду, що потрапив в очі. Український народ, який не плаче, під час Революції Гідності нарешті зміг дати волю сльозам. Це допомогло йому крокувати вперед.

«Нам треба відкривати наші пори та очищати організм через сльози. Нам треба творити — у цьому й буде наш величезний наступ. А передати всі ці емоції дуже складно — вони суб’єктивні, вони, ймовірніше, як ліки, які стосувалися лише нас. Тільки належні до цього зможуть осягнути».

Починалася Революція Гідності із Гімну України. Він супроводжував мітингувальників на всіх етапах протистоянь. Повстанська пісня «Лента за лентою», «Майже весна» Океану Ельзи та «Воины света» Ляпіса Трубецького — мелодії штурмів та барикад. Загиблих Майдан проводжав під «Пливе кача».

 

Переродження

«Майдан відкрив для мене можливість слухати. У мене половина життя йшла на те, щоби навчитися промовляти, потім — слухати. Оці події не лише пришвидшили навчання, а й розкрилися в мені всіма фібрами душі моєї. У мене тіло почало слухати, а не тільки розум», — каже Андрій Середа.

Андрій Єрмоленко переконаний, що якби Революція Гідності відбулася ще раз, навряд вдалося б потворити той культурний бум. Ми змогли показати «жлобам, що вони жлоби».

«Майдан — це найбільший арт-фестиваль, але смерті були справжніми. Іншого такого ніколи в житті не буде. Ми переживали народження реальної культури, новітньої української культури. Ми стали трішки доросліші».

Українськість довго вимивали, тому сьогодні важливо створити новий культурний шар. Боротьба Андрія Єрмоленка триває. До Чемпіонату світу з футболу-2018, що проходив у Росії, він намалював серію плакатів. На перший погляд, вони нагадували офіційну символіку чемпіонату, та насправді зображали причини бойкоту: війна на Сході України, отруєння Новичком, збитий літак МН17 та багато інших. Андрій Єрмоленко активно висвітлює питання військових та політичних полонених.

 

 

Після Революції Гідності Лора Юшкевич поїхала в зону АТО добровольцем, пізніше — за контрактом. Гурт «Кому вниз» продовжує виступати: тепер їхні пісні присвячені боротьбі українських воїнів на Сході.

«Я бачив очі, обличчя, звук. Я був жадібним до всього, що мене оточувало. Я намагався це все в себе загнати. Це божественна жадоба, ці речі можна всотувати безкінечно — щоби зберегти. От кожна така краплина, яку ти всотав із Майдану, як зерно пророщується, як гроно виноградне перетворюється на напої безкінечні, усе це в майбутньому породиться. Воно піде соковитими плодами. Я пив той час своїми маленькими, але повними вустами», — каже Андрій Середа.

Ікони, картини, плакати, національна символіка. Вистави, концерти, перформанси, лекції, молитви. Пісні, вірші, проза. Сталося виверження вулкану, яке не забрало життя, а навпаки подарувало його: попіл вулкану має всі необхідні для росту поживні речовини.

Читай далі