Холодний розум у найгарячіші дні. Медична сотня | Захист Патріотів

Фото: Українська правда

Холодний розум у найгарячіші дні. Медична сотня

У лютому 2014 року Майдан палав у вогні: у людей полетіли десятки снайперських куль. Саме тоді сформувалася найтрагічніша, але найважливіша сотня — Небесна.

В останні дні Революції життя майданівців було в руках медиків: тих, що були поруч, і тих, що чекали в лікарнях. Поранення ставали складнішими, допомоги волонтерів-рятувальників ставало недостатньо. З’явилася потреба в лікарях — і вони приїхали з усієї України. Медики робили все, що від них залежало.

 

«Скальпельна сотня»

З 18 на 19 лютого Василь Пословський чергував у лікарні міста Славута Хмельницької області. Чоловік чекав ранку, щоби здати зміну та вирушити на Майдан. Там був його син, який телефонував за консультаціями, коли до медичних пунктів надходили поранені протестувальники. За фахом Василь — військовий медик із бойовим досвідом в Іраку та Лівані.

Медична сотня
Василь Пословський. Фото: Самооборона-Нетішин 

Ввечері 19 лютого Василь Пословський приїхав до Києва та одразу ж пішов до КМДА — після масових побиттів напередодні там розташували медичний пункт.

«Там я зустрів багатьох лікарів: Корольчука Миколу з Хмельницького, Уляну Супрун, анестезіолога Галину Леонідівну з Рівного та інших. Вирішив запропонувати свої послуги, оскільки я військовий медик і трохи по-іншому бачив, як організувати процес. Ми облаштували все, зробили декілька операційних столів із підручних меблів. Цілу ніч ми тренувались, а вже о 10 ранку був перший пацієнт».

Головним завданням для медиків в імпровізованих медичних пунктах було стабілізувати стан поранених та доставити їх до лікарні для подальшого лікування. Василь організував операційні бригади: були 2 хірурга, операційні сестри, анестезіолог. Свою команду Василь називав «Скальпельною сотнею».

Медична сотня
Медичний шпиталь на Революції Гідності. Фото: AFP

Найчастіше надходили пацієнти з пораненнями кінцівок, живота, шиї. Найважливішим був тріаж: розподіл потерпілих за ступенем тяжкості поранень для того, щоби визначити почерговість надання допомоги. Це мав робити найдосвідченіший лікар, адже від правильного сортування залежали людські життя. Василь пригадує, що одним із найважчих пацієнтів 20 лютого був хлопець із Харківщини Влад Зубенко.

«Ми тоді вже зрозуміли, що снайпери стріляють. Було дуже важке поранення: він був без тиску, без пульсу. У правому боці вхідний отвір від поранення, його стабілізували, вливали багато інфузійних розчинів. Швидкі тоді чомусь не їздили кілька годин. Ми завантажили хлопця в мікроавтобус і Уляна Супрун поїхала з ним в 17 лікарню. Там його прооперували, але поранення було несумісне з життям. Уляна ходила кожен день у лікарню, на сьомий день принесла звістку — Влад помер».

У медпункті КМДА завели журнал обліку пацієнтів. Проте записали туди лише одне ім’я — поранених було настільки багато, що в метушні про записи забули. Коридори КМДА були переповнені. Василь каже, що одночасно такої кількості потерпілих не бачив навіть на війні.

«В Іраці ми готувалися 3 місяці на полігонах. У нас було забезпечення, кожен знав хто що має робити, була підпорядкованість. Усе було організовано. Травми були різні, але поодинокі. А тут — люди самоорганізувались. Ми використовували непристосовані приміщення під перев’язувальну чи операційну. Пацієнтів було дуже багато. Не було чіткої евакуації, оскільки швидкі не їхали певний час, а приймали поранених лише 17 та 12 лікарні. Найцікавіше, що коли Янукович втік і все заспокоїлось, почали дзвонити з різних лікарень — усі були готові приймати поранених».

медична сотня
Василь Пословський під час служби в Іраку. Фото: Нетішинська міська рада

Після «чорного четверга» Василь пробув на Майдані ще два тижні — у КМДА продовжували приймати поранених, які відмовилися від госпіталізації: робили перев’язки, знімали шви. Зараз Василь Пословський — головний лікар комунального медичного закладу в місті Нетішин, що на Хмельниччині.

«У мене в кабінеті висять фотографії Небесної сотні. Мені хтось казав, що по феншую це забирає енергетику. Мене ж навпаки надихають ці портрети. Я дивлюся на них, згадую це все, і воно надихає на добрі справи, патріотизм, боротьбу з корупцією на низах, чесну роботу».

 

17 лікарня

Після стабілізації стану в медпунктах на Майдані поранені потребували медичної допомоги у відповідних умовах. Найближчими до подій були 17 та 12 лікарні — туди і привозили протестувальників. Наталія Бабій — торакальний хірург в 17 лікарні. У неї Революція асоціюється з 18 лютого.

«Почався день з 11 години. З цього часу швидкі почали масово везти людей. Подвір’я лікарні невелике, воно було все заставлене машинами. Доїхати до дверей приймального відділення можливості не було. З цього моменту й десь до 5 години ранку наступного дня ніхто не присів: зайняті були абсолютно всі. Приїхали всі, хто працює чи працював у лікарні. Усі, хто щось почув-побачив із сусідніх лікарень. Рятувало те, що волонтери нас забезпечили всім необхідним».

Медична сотня
Наталія Бабій. Фото: Захист Патріотів

Якщо на 20 лютого припадає найбільша кількість смертей, то на 18 — сотні поранених. Найчастіші випадки — переохолодження, пошкодження слизових оболонок газом, кульові та осколкові поранення.

Наслідком перезавантаження відділення була фізична втома в лікарів. Але стеження силових органів протягом усієї Революції тиснуло на медиків психологічно.

«Починаючи з пізньої осені в нас почали чергувати по 3 людей чи то з міліції, чи зі СБУ. Поки було тепліше, вони сиділи на вулиці в машині, пізніше в коридорі у відділенні. Вони стежили, хто доставляється швидкою і звідки. Були спроби забрати майданівців, але в нас таким чином побудоване відділення, що є два входи і два виходи. Тому нічого в них не вийшло».

Проте Наталія каже, якщо силовики мають офіційний дозвіл на вивіз пацієнта, якою б позиція колективу лікарні не була, завадити зробити це неможливо. Виключення — якщо людина без свідомості або за медичними показниками не може транспортуватися.

Наталія Бабій вела особисту неофіційну статистику потерпілих, які поступили в 17 лікарню з Майдану. 18 лютого було 180 зареєстрованих пацієнтів, а загалом — понад 200. 20 лютого поранених було менше — в основному з тяжкими вогнепальними пораненнями як зі сторони майданівців, так і зі сторони силовиків. Лікували всіх.

У дні найінтенсивнішого завантаження до лікарні приїхала керівник міського управління здоров’я Алла Арешкович зі своїм заступником.

«Вони приїжджають, усі такі тепло вдягнені, у шубах. Перше питання було: «Навіщо ви це все від них приймаєте?» Це про допомогу волонтерів. А друге: «Чому на підлозі кров і чому не прибрано?» Після закінчення подій на Майдані, вона вручала грамоти зі сльозами на очах і говорила, як вона підтримувала Революцію».

 

Вчитися, щоби вижити

Чи були б меншими втрати, якби більша кількість людей, які були на Майдані, знали, як надати першу допомогу побратиму? Можливо. Та в будь-якому разі, Революція показала: нам необхідно вчитися та змінюватися.

У 2017 році Наталія Бабій долучилася до команди Захисту Патріотів, яка вже 5 років проводить навчання з надання догоспітальної допомоги для лікарів та першої медичної допомоги для цивільних осіб, поліцейських та рятувальників. Вона є медичним директором та інструктором організації.

Медична сотня
Наталія Бабій під час курсу "Підтримка життя під час травми". Фото: Захист Патріотів

«Померти від того, що тобі хтось щелепу не вивів, — дурниця. Мені простіше, бо я розумію це зсередини і з цим стикалась. Але люди мають бути насамперед зацікавленими вміти допомогти ближньому. Адже ніхто не хоче опинитися самим у разі втрати свідомості. Насамперед має бути зацікавлене суспільство, а свідомість у нього — досить низька. Поки в нас будуть стояти черги до ворожок, у нас немає шансів».

В Іраку Василь Пословський працював з американськими лікарями, за тамтешніми стандартами та протоколами. Він переконаний, Україні необхідні реформи як у системі охорони здоров’я, так і в медичній освіті.

«Зараз є спротив. Система охорони здоров’я в такому вигляді, як вона була до цього часу, дуже затратна фінансово. Я підтримую медичну реформу, ми рухаємось у правильному напрямку. Треба запозичувати все хороше із систем охорони здоров’я інших країн».

Та зима залишила по собі глибокий слід у серцях українців. Пролилася кров за незалежність та майбутнє в демократичній країні. Ми втратили десятки мужніх та хоробрих побратимів. Але відвага та холодний розум медиків у найгарячіші дні Майдану врятували тисячі життів та не дозволили їм приєднатися до Небесної сотні.

Читай далі