#freeSentsov: листи в неволю | Захист Патріотів

Ілюстрація: Андрій Єрмоленко

#freeSentsov: листи в неволю

Здавалося б, минулого літа весь світ рахував дні голодування Олега Сенцова. З передчуттям чогось недоброго щоранку гортали стрічку новин, і з полегшенням видихали, коли бачили звістку, що Олег ще тримається, жевріє. Він протримався 145 днів, підірвав здоров’я й не досяг звільнення ще 70 політв’язнів. Олег і досі за гратами у виправній колонії № 8 «Білий ведмідь» міста Лабитнангі, у полоні РФ. Про нього вже не пишуть щодня.

Видається, що для того аби інфопростір пам’ятав про заручників Кремля — потрібні обставини, що загрожують життю. Так, ніби бути викраденим і роками незаконно утримуватися за сфабрикованими обвинуваченнями — недостатньо для нашої уваги.

 

«Про вас забули, ви нікому не потрібні»

До них не допускають омбудсменів, медиків та рідних. До них застосовують примус та тортури. Засудженими за «екстремізм» та «тероризм» перебувають не екстремісти й терористи, а українські фермери та підприємці, журналісти та громадські діячі, волонтери та науковці, будівельники, водії, стоматологи, бізнесмени, меценати, кінорежисери, брокери, пенсіонери та студенти.

Численною групою полонених є кримські татари. Корінне населення Криму стало основною силою опору окупації з часу анексії півострову в березні 2014 року. У відповідь на непокору РФ здійснює брутальні обшуки та масові арешти все за тими ж вигаданими звинуваченнями в «тероризмі» та «екстремізмі».

#freeSentsov: листи в неволю

— Зараз на території окупованого Криму переслідуються тисячі наших співгромадян. За проукраїнську позицію, за протистояння силовій системі за грати протягом п’яти років потрапили сотні людей. Дехто на кілька діб, а дехто, як Олег Сенцов, Сашко Кольченко, Володя Балух, Руслан Зейтуллаєв, Марлен Асанов або мій друг Сервер Мустафаєв, по кілька років перебувають у кримських і російських тюрьмах. Мене часто питають чим можна допомогти. Напевне те, що кожен із нас може зробити й це не потребуватиме надзусиль, — допомогати грошима родинам політв‘язнів, лише в Криму 170 дітей лишилося без батька. А ще писати листи, адже дуже часто для наших хлопців це чи не єдиний зв‘язок із зовнішнім світом. Це доказ того, що про них не забули, адже в колонії чи СІЗО для психологічного тиску і пригнічення їм кажуть, що про них ніхто не згадує, що вони нікому не потрібні. — розповідає Таміла Ташева, правозахисниця, співзасновниця та координаторка ініціативи Крим SOS.

Станом на сьогодні позбавленні волі за політичними мотивами та незаконно утримуються понад 100 громадян України. Точна кількість військових та політичних полонених на території Росії, тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей і анексованого Криму невідома. Однак відомо, що їм потрібна наша підтримка. Поки правозахисна спільнота працює над звільненням, кожний із нас може написати листа в неволю.

 

Як написати листа полоненим, щоби вони його отримали

  • Писати чи друкувати необхідно російською мовою, інакше лист не зможе прочитати цензор, відповідно цензуру такий лист автоматично не пройде. Так, усі листи перечитують в’язничні цензори.

  • Зміст листа мусить бути нейтральним, неполітизованим. Цензуру не пройдуть листи зі «Слава Україні!», «путін ху*ло!» і навіть «З днем Незалежності України!»

  • На конверті обов’язково вказувати повні прізвище, ім’я, по-батькові та рік народження політв’язня. Одна невірна літера в адресі чи імені може відправити листа в смітник, а не адресату. Перелік адрес, повних назв закладів утримання та дані полонених правозахисної кампанії LetMyPeopleGo.

  • Крим.Реалії створили сайт з інформацією про полонених моряків. Цієї інформації небагато, але цілком достатньо, аби розпочати листування.

  • До листа варто додати кілька чистих аркушів та конверт, які згодяться для відповіді.

  • Можна також надсилати листи онлайн через сервіси «ФСИН-письмо» та «РосУзник».

Росія веде гібридну війну та мислить категоріями, де громадянин — це ресурс та «гарматне м’ясо». Кремль використовує дезінформацію, пропаганду та фейкові новини, намагаючись пом’якшити громадську думку про свої злочини, маніпулювати міжнародним співтовариством, вводити в оману мільйони людей по всьому світу.

Людина — це цінність і капітал. У камері кремлівської тюрми десь посеред Сибіру чи на вулицях Києва, свобода й незалежність — це щодня робота та боротьба, жодного дня не даність, і ніколи не «за замовчуванням». Різниця між перебуванням у полоні й перебуванням у безвиході полягає в тому, що той, хто перебуває в полоні, знає, що за нього змагається хтось по той бік.

Читай далі