“Завжди думай про пацієнта!” — Гліб Бітюков про навчання парамедиків на Мальті | Захист Патріотів

Getty Images

“Завжди думай про пацієнта!” — Гліб Бітюков про навчання парамедиків на Мальті

Гліб Бітюков роками вивчає «історії успіху» в системах екстреної медицини. Нещодавно він повернувся з навчання в College of Offshore and Remote Medicine (CoROM) на Мальті. Там Гліб пройшов курс парамедика, який складається з 1500 годин дистанційного опрацювання теорії та 220 годин інтенсивного практичного навчання. Далі пряма мова.

4 години перельотів я витратив, щоб освіжити знання. Ще відколи вчився в США тримаю в телефоні додаток EMT Preparation і періодично складаю тести. І не марно. У перший день, після прибуття на практичне навчання, необхідно було скласти вступний тест: згідно зі стандартами навчання парамедик повинен знати весь матеріал, який знає ЕМТ. Не кожен навчальний центр вимагає фактичну сертифікацію ЕМТ, але за замовчуванням ти повинен це знати.

Курс загалом дуже схожий із нашою транзиторною програмою. Перший модуль — це травма, далі невідкладні стани, третій — кардіологія, і четвертий — педіатрія. З чим найчастіше будеш стикатися в роботі, до того й готують.

Кожен ранок починається з brain warm-up, такої собі розминки для мозку, яка на початку складається з декількох простих тем, а тоді їх стає все більше, вони стають складнішими. Наприклад, на екрані демонструють фото якогось шкірного захворювання і треба поставити 5 диференційних діагнозів, що це може бути. Потім розглядається правильна відповідь. На фармакології — зображення лікарського засобу, треба згадати показання, протипоказання, побічні ефекти, дозування, спосіб введення. Перші 6 днів дерматологія, потім дерматологія + кардіологія, потім дерматологія + кардіологія + фармакологія, потім дерматологія + кардіологія + фармакологія + захворювання, що передаються статевим шляхом, і так далі. Тебе не стільки тестують, як протягом 20–30 днів ти відповідаєш сам, слухаєш інших і волею-неволею запам’ятовуєш.

Окремою великою темою йде Prolonged Field Care — пролонгована допомога в польових умовах — це робота з пацієнтом, якщо його тривалий час не забирають до госпіталю з місця події. Після закінчення CoROM люди працюють парамедиками на віддалених територіях, таких як акваторії, на кораблях чи бурових вишках, в ізоляції, куди в кращому випадку ввечері прилетить гелікоптер, а в негоду й через декілька днів. Відповідно, саме ти дбаєш про пацієнта весь цей час.

Курс ведуть декілька інструкторів: один із них засновник коледжу, який є парамедиком та асистентом лікаря у відділенні невідкладних станів. Він починав як військовий, і вже має 17 років досвіду роботи на віддалених територіях — Африка, Ірак, Афганістан, Азія. Другим був інструктор із французького легіону, який також має великий досвід роботи в польових умовах. Потім прилетіла пані з Німеччини. Вона американка і працює лікаркою у відділенні невідкладних станів в американському госпіталі в Німеччині. Був ще один інструктор — парамедик угорської гелікоптерної швидкої допомоги (Helicopter EMS). Дуже цікава особистість. Він багато років працює в угорській HEMS, стажувався на британській HEMS. В Угорщині не так сильно, як в Польщі, розвинута ця структура. Наразі вони мають лише 8 гелікоптерів. І хоч офіційно рівень наземних та повітряних швидких однаковий, гелікоптерна служба все ж вважається найбільш професійною — вони вилітають на найважчі випадки і працюють у найскладніших умовах.

Кожен із наших інструкторів викладав саме те, у чому він класний. Система, до речі, схожа на наш курс UTLS. Важливий момент — на фінальне тестування прилітають нові інструктори.

Фінальний тест складається зі 100 питань із кількома правильними відповідями + 20 розгорнутих питань. На відповідь у тебе є 2,5 години: 2 години на тест, півгодини на розгорнуті питання. Ще під час навчання в США я зрозумів, що інколи хиблю у відповідях через те, що не до кінця розумію питання. Тому цього разу більше часу витрачав на читання й розуміння питання. Я вклався.

Після тесту — перевірка практичних навичок, відпрацювання всіх медичних процедур, що входять у загальну практику парамедика. Це об’єднаний структурований клінічний іспит, так само як і в нас: інтубація, постановка внутрішньовенних катетерів, застосування рідин, конікотомія, огляд травмованого пацієнта, огляд медичного пацієнта, використання дихального обладнання (АМБУ, кисень), СЛР. Окрім цього, медичні сценарії, за якими ти маєш надавати допомогу. Це може бути що завгодно — анафілаксія, травма, дихальна чи серцева недостатність. У мене була кардіологія, серцева блокада 3 ступеню.

Вагома частина оцінювання — співбесіда з лікарем. Експерт в особистій розмові, аналізуючи відповіді, спостерігаючи за твоєю реакцією на запитання, може спрогнозувати чи ти справді зможеш надавати допомогу. Тести цього не показують: проставив галочки й зі 100 питань набрав прохідні 75 балів — система тебе пропустить. Коли з тобою спілкується лікар і ставить ті ж запитання про пацієнта, а ти губишся… З восьми питань на цій співбесіді є три критичні, які ти можеш пройти, пройти з поміткою чи не пройти взагалі. Дві людини, які зі мною навчалися, завалили співбесіду, бо у відповідь на отримане завдання вони «вбили пацієнта». Ти можеш знати відповіді на ситуацію, але ти можеш бути до неї не готовий.

Для того, щоб отримати сертифікат, я маю пройти клінічну практику. Це ще 400 годин. Для цього є різні варіанти, найпопулярніший — поїхати на певні визначені коледжем точки стажування. Можна пройти швидше за 2 місяці, а можна розтягувати, це вже твій власний інтерес.

Якби це було моє перше навчання, то я б на все дивився квадратними очима. Та з огляду на те, що було навчання в Штатах, робочі поїздки в Німеччину, Чехію, Швецію — структуру знаю. Мене вже не дивувала інтенсивність навчання чи постійне спілкування англійською. Найбільше звертаєш увагу на інакше ставлення до пацієнта.

Так, наприклад, ми проходили сценарій, за яким у пацієнта був біль у животі. Ми робили диференційну діагностику, потім лікування. Серед ліків, які ми мали застосувати, було знеболююче. Я кажу, якщо зупинимо біль, приїдемо в лікарню, то лікар не буде знати, що робити. Інструктор так дивиться на мене й каже: «Я на початку 2000-х чув, щоби щось таке робили, але зараз не знаю жодного лікаря, який би оцінював просто по болю. Ти сам хотів би їхати в лікарню від 10 до 30 хвилин і відчувати безперервний біль? А часом цей біль дуже сильний. Якщо використовуєш кетамін — через 20 хвилин його дія проходить. Якщо фентаніл чи морфін — завжди є Налоксон, він знімає дію препаратів і ось тобі “свіжий” пацієнт — роби з ним, що хочеш. Думай про пацієнта, а не про хірурга-незграбу, який не зможе оцінити стан пацієнта. Завжди думай про пацієнта!»

 

Інші статті на тему:

      Стати ЕМТ. Лайфхаки від інструктора Захисту Патріотів

      Називатись ЕМТ: що для цього потрібно?

      Відкриваючи інший світ

      Щоби врятувати людину, необхідна система. Головне пацієнт

      Перші українські парамедики

Читай далі