Майбутні військові, або Як у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна дівчата вчаться | Захист Патріотів

Фото: Валерія Діденко

Майбутні військові, або Як у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна дівчата вчаться

Коли Ірина розповідає про ліцеїстів Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, вона каже: «А наші хлопці...». Поспіхом додає: «Тепер і дівчата також». Цьогоріч дівчата вперше вступили до ліцею.



Збір ліцеїстів на обід. Фото: Валерія Діденко

 

Нарівні з чоловіками

Гендерна рівність у найкращому її прояві? Традиційно чоловіча військова сфера нарешті зазнає змін на етапі шкільної військової освіти. Після випуску з ліцею дівчата вступатимуть до військового ВНЗ, а потім — ітимуть служити до лав ЗСУ нарівні з чоловіками. 

Вислів «нарівні з чоловіками» передбачає, що дівчата спробують досягти певного «чоловічого рівня», проте Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна спростовує таку ідею. У них немає стереотипу про «сильних та мужніх хлопців» й «ніжних та прекрасних дівчат», не закладаються такі уявлення. Є ліцеїсти, майбутні військові. Усі вони — на одному рівні.


Казарма четвертої роти. Фото: Валерія Діденко

Ми — у казармі четвертої роти Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Всього в ліцеї їх шість, а взвод дівчат входить саме до четвертої роти.

Набір особистих речей у всіх однаковий: рушник для обличчя й тіла, капці, зубна щітка, паста й мило. У ліцеї ходять у камуфляжній формі, на фізкультуру — у спортивній, а для урочистих подій ліцеїсти мають парадну форму.

Особливого підходу або поблажок до ліцеїсток немає. Виокремити їх в окремий взвод та виділити окремі казарму та вбиральню — світова практика, яку впроваджують з метою підвищення ефективності навчання та роботи самих ліцеїстів. Зі взводом дівчат працюють жінки-офіцери. Вони завжди є на чергуванні. 

Побут дівчат та хлопців не відрізняється навіть попри те, що дівчат сформували в окремий взвод. Розпорядок дня для всіх однаковий, фізичні навантаження та освітня програма — також. Ліцей — передусім освітній заклад, хоч і з посиленою військовою підготовкою.

Її нормативи визначає Міністерство освіти України. Наприклад, замість підтягувань на перекладині у дівчат — відтискання від землі. Проте в ліцеї скептично ставляться до будь-яких спеціальних нормативів. Головне — аби ліцеїст чи ліцеїстка мали хорошу фізичну підготовку.


Тренажерна зала у казармі. Фото: Валерія Діденко

У кімнатах ліцеїстів є тренажери для того, щоб у вільну хвилину вони могли займатися спортом. Шведська стінка є і навпроти кабінетів, де ліцеїсти навчаються.

Начальник ліцею Ігор Гордійчук пропонує:«Якщо у вас закінчилися уроки, і ви виходите на перерву, не треба просто стояти і чекати, підтягніться двічі. Усього лише двічі». Мовляв, перемкніть «інтелектуальне» на «фізичне».

 

(Не)поблажливе ставлення

Рота йде стройовим кроком. Юлію Микитенко, командирку «дівчачого» взводу, цікавлять лише її ліцеїстки: наскільки правильно вони марширують та чи не халтурять. Різницю між взводами видно одразу ж: дівчата краще відчувають ритм, а їхні рухи під час марширування більш точні.

Юлія каже, що її взвод швидше освоїв стройову підготовку, ніж хлопці. Припускає, що це пов’язано з тим, що більшість дівчат займалися в музичних школах і мають розвинене відчуття ритму. Також пубертатний перехідний період не так сильно впливає на координацію рухів, як у хлопців.

Рота вишикувалася перед корпусом, де знаходиться їдальня. За розкладом — обід. Дівчата поправляють на собі форму та жаліються, що їх не попереджали, що приїдуть журналісти.

— Василенко! Василенко! Коси підібрала! — Юлія крикнула так, що мені самій захотілося поправити зачіску. 


Збір ліцеїстів на плацу. Фото: Валерія Діденко

Оцінка і навчання стройової підготовки складається із кількох частин, але засадничою є зовнішній вигляд військовослужбовців. Одяг та взуття мають бути чисті і доглянуті, нігті на руках і ногах мають бути у належному стані. Зачіска також входить до цього списку.

Коли дівчата вступали до ліцею, командир роти дав їм право вибору: або стрижуться під машинку, або наголо, або збирають волосся у пучок, як їхня командир взводу. Розпущене волосся заважає під час військової підготовки та роботи з автоматами зокрема. 

Користуватися декоративною косметикою також заборонено. Юлія пояснює це зайвою тратою часу, якого й так небагато.

— Я їх одразу попередила, щоб штучні  вії та нігті познімали, мінімально косметики (і то, я її забрала). Тут ніхто нікого не тримає, не змушує. Рапорт на стіл — і в школу. Але якщо ви прийшли сюди, будьте готові виконувати правила, які тут діють.

Коли у дівчат менструація і вони почуваються зле, то йдуть до командира взводу. Юлія орієнтується у тому, який у кого менструальний цикл: це дозволяє їй розраховувати навантаження взводу.

Менструальний цикл дівчат може змінюватися в умовах військової підготовки, каже Юлія. Через великі навантаження менструальний біль може ставати інтенсивнішим, цикл — зсуватися, а менструація — тимчасово зникати. На адаптацію до нових умов потрібен час.


Ліцеїстки на навчанні. Фото: Валерія Діденко

Ліцеїстка Анна Орищишина каже, що керівництво ліцею і справді враховує їхні потреби при формуванні розпорядку дня. Окрім інтимної гігієни, дівчатам треба додатковий час на те, аби прийняти душ, висушити голову тощо.

— Коли у нас такі дні (менструація — прим. ред.), нам трішки зменшують фізичні навантаження. У нас є 10 хвилин вранці, ми встигаємо зробити всю інтимну гігієну. Після пробіжки є аж 20 хвилин додатково. 

Ранкові й вечірні пробіжки — спільні. Уся рота бігає разом. Хлопцям незручно, коли дівчата обганяють їх або біжать із ними нарівні. «Боже, ну як це, дівчатам поступитися?». Як результат, вони вирівнюють темп. 

— Так, хлопці жартують, що дівчата не зможуть, але ми кажемо, що зможемо, і навіть кращі будемо. Дівчата швидше навчилися марширувати, ніж хлопці. Буває, що казали: «Чьо ми сюда прийшли, ми ж дєвочки, нічого не зможемо». Ми на це уваги не звертаємо, каже Анна.


Анна Орищишина, ліцеїстка. Фото: Валерія Діденко

Анна з дитинства хотіла були військовою. Її батьки та родичі — військові, а тому для неї рішення навчатися в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна є логічним, послідовним та вольовим.

Більшість дівчат мають подібні історії, і саме тому вони більш вмотивовані. Це показали психологічні тести, які кожен охочий вступити до ліцею складає разом зі вступними іспитами. Хоч Юлії і комфортніше працювати з чоловіками (каже, що збігаються цінності), та своїми дівчатами вона пишається.

— У тих завданнях вступних є тест на стресостійкість та адаптивність дій. У тих дівчат, які вступили в ліцей, у всіх вищий рівень, ніж у хлопців. Вони всі написали цей тест на відмінно. Насправді, жінки загалом стресостійкіші. Вони просто тупо стресостійкі. Це факт, — додає Юлія.

 

Про майбутнє

Дівчатам часто повторюють, що цей проєкт — експериментальний. Від них самих залежить, чи продовжуватиме держава фінансування їхнього навчання у військових ліцеях України. Оскільки вони — перші дівчата в таких закладах, їм треба доводити, що вони є такими ж майбутніми військовими, як і хлопці.


Будні ліцеїстів та ліцеїсток. Фото: Валерія Діденко

Коли людина одягає форму та складає присягу на вірність українському народові, стає неважливо, якої вона статі, віросповідання, раси тощо. Вимоги до ліцеїстів не відрізняються, поступки нікому не роблять та до всіх ставляться однаково.

— Якщо ми говоримо про гендерну рівність, то це вона і є. — каже начальник ліцею Ігор Гордійчук. Мовляв, враховувати різницю між хлопцями та дівчатами, але не виокремлювати її як щось надзвичайне. 

(хіба що фізичні нормативи для дівчат — не підтягування на перекладині, а відтискання від землі)

(хіба що дівчатам роздають кофти з довгими рукавами на ранкові пробіжки, бо теплорегуляція в жінок та чоловіків відрізняється)

(хіба що у разі сильних менструальних болей дівчата можуть бути звільнені від фізичних навантажень)

Його мета — підготувати ліцеїстів до подальшої служби у лавах Збройних сил України та виховати «фанатів військової справи», щоб вони не боялися ні фізичного, ні психологічного, ні інтелектуального навантаження. На передньому краї немає золотих медалістів, каже Ігор, хоча й  працює над тим, аби випускники ліцею мали відзнаки. Головне — патріотизм.


Генерал-майор Ігор Гордійчук, директор військового ліцею. Фото: Валерія Діденко

Коли три роки тому Ігоря призначили директором військового ліцею, лише четвертина ліцеїстів продовжували своє навчання у військових вищих навчальних закладах. Сьогодні це число сягає 70%.

— У нас вільний вибір, але в межах Збройних сил. Ми ж не кажемо: «Всі в окопи!» Ні, не підеш в окопи до тих пір, поки не будеш психологічно готовий, теоретично не здаси заліки. У бій тебе не пустимо до тих пір, поки не будемо впевнені, що ти і завдання виконаєш, і живий повернешся. 

Коли намагаєшся дізнатися про якісь конфлікти або негаразди у міжособистісних стосунках ліцеїстів, відповіді не отримуєш. Так само і з питаннями про «особливий» підхід до дівчат. «Ліцеїсти — майбутні військові». Це твердження повторює кожен, з ким спілкуєшся. 

— У нас не стоїть питання налагодити стосунки між хлопцями і дівчатами. У нас стоїть питання підготувати наших ліцеїстів і ліцеїсток до подальшого вступу в ВВНЗ і служіння в лавах ЗСУ. Хлопці й дівчата знають, для чого вони сюди прийшли. 

Я вам хочу сказати, якщо вони одягають бронік, беруть автомати і повзуть разом по полігону — це означає, що стосунки налагоджені. Розумієте? — каже психолог Ірина.

Читай далі