Називатись ЕМТ: що для цього потрібно? | Захист Патріотів

Ілюстрація з фільму "Міцний горішок"

Називатись ЕМТ: що для цього потрібно?

Пригадуєте, як востаннє дивилися стрічку в кінотеатрі чи серіал перед ноутбуком і раптом головного героя (звісно ж після того, як він врятував світ) забирають на «каталці» в автомобіль швидкої допомоги? Ніколи не думали, хто ж ці люди в рукавичках, які постійно загортають усіх у космічну ковдру й забирають у свій автомобіль? Сьогодні й поговоримо про них, не про всіх загалом, а тільки про ЕМТ.

ЕМТ — Екстрений Медичний Технік — саме такий переклад прийнято вживати в Україні. Так називають фахівця з надання допомоги на місці події, під час транспортування й ще ряду важливих операцій пов’язаних із пошуком та рятуванням людей.

Медична реформа вносить багато нового в життя повсякденного українця й нова абревіатура не може не викликати інтерес та палкі коментарі в соціальних мережах. Часто коментарі містять важливу інформацію, цікаві запитання та власні міркування авторів, проте, частіше це схоже на гадання на кавовій гущі, оскільки мало хто намагається розібратися, хто такі ЕМТ і для чого вони нам.

Успішні системи екстреної медичної допомоги не можуть дозволити собі «розкіш» включати в склад бригади людину виключно з функцією водія. Тому бригади складаються з ЕМТ та парамедиків у різних комбінаціях. Близько 30 мільйонів людей у США працюють у медичній сфері, з них 600 000 зареєстровані саме як екстрені медичні техніки. Так, в Америці ти не маєш права писати чи говорити всім, що ти ЕМТ чи парамедик тільки тому, що ти носиш із собою рукавички і вмієш накладати турнікет.

Для того, щоби називатись ЕМТ, отримати шеврон та можливість працювати, кандидат проходить інтенсивне навчання від 3 до 11 тижнів залежно від штату. Навчальний день починається о 9 ранку й закінчується о 18:00. У першій половині дня проходять теоретичні лекції, де головний інструктор чи його асистент обговорюють із курсантами найважливішу інформацію з розділів, які вони вже мали прочитати. Тобто, на парах ніхто не пояснює й не розжовує інформацію. Вважається, що курсанти вже опрацювали теорію й увага акцентується на обговоренні виключно найважливішого.

У середньому на кожен наступний день курсант повинен опрацювати від 75 до 150 сторінок англомовного медичного підручника, виписати найважливішу інформацію, запитання та зробити домашнє завдання.

Друга частина дня на 100 % складається з практики. Курсантів навчають міряти тиск, користуватися глюкометрами, шинами, спінальними дошками, пристроями виймання людей з автомобіля, турнікетами, вчать якісно виконувати серцево-легеневу реанімацію в поєднанні з автоматичним зовнішнім дефібрилятором, мішком АМБУ та кисневим балоном. Також, ця частина дня присвячена навчанню курсантів визначати та працювати з різного роду медичними станами та травмами, працювати в парі, працювати з іншими службами (поліція, пожежники тощо), роботі в автомобілі та роботі з ношами різного виду та типів.

Кожен день починається з тесту за матеріалами опрацьованими попереднього дня, а щоп’ятниці курсанти пишуть тести на 100 запитань за матеріалами всього тижня. Бали за всі тести сумуються й діляться на їх кількість. Середній бал має бути не нижче 75 %. Ті курсанти, які набирають менше 75 %, не допускаються до загальнонаціонального тесту.

Здача загальнонаціонального тесту відбувається виключно в акредитованих центрах. У разі не здачі тесту є можливість пройти його ще раз на території США, у Барселоні чи Багдаді (принаймні, така опція була в нас).

Не теорією єдиною: для отримання сертифікації ЕМТ також потрібно здати практичний іспит, який триває весь день і складається зі станцій, де екзаменаторами виступають досвідчені ЕМТ чи парамедики, зазвичай це люди, які все життя працювали в системі ЕМД. Практичний іспит розпочинається з брифінгу, де до курсантів доноситься інформація щодо критичних помилок (помилки, які автоматично не дають вам права проходити загальнонаціональне тестування) та ознайомлення з методом проведення екзаменування. Курсанти отримують оціночні бланки й повинні пройти всі станції — спінальна дошка, шинування, СЛР + АЗД + кисневий балон + мішок АМБУ, медичний огляд, травма огляд, тракція тощо.

Практику можуть не зарахувати, якщо ви защіпали фастекси не за кольоровим порядком, зав’язували косинки занадто туго, пропустили якийсь етап огляду, не під’єднали мішок АМБУ до балону, не зрозуміли який саме стан у пацієнта, чи банально не перевірили власну безпеку перед початком роботи. Тут історія з балами повторюється — потрібно набрати більше 75 %, щоб отримати допуск до загальнонаціонального тесту.

Загальнонаціональний тест — страшний сон кандидата, оскільки, проходите ви його за комп’ютером, на вас направлено щонайменше 2 камери, перед тим вас обшукують і декілька разів наголошують про дискваліфікацію в разі списування. Система генерування запитань дуже складна: є 5 рівнів запитань, де 1 рівень — дуже прості запитання, а 5 рівень — складні запитання відповідно. Кандидатові виділяється 120 хвилин, і після запуску програми він не має права відлучатись.

Зазвичай, спочатку програма генерує запитання 2 рівня, щоб оцінити знання студента. Якщо ви декілька разів поспіль правильно відповідаєте на питання, програма видає запитання 3 рівня. Відповідаєте вірно — програма, відповідно, видає вам тести 4 і 5 рівня. У разі дачі не правильних відповідей, програма знову повернеться до простих запитань.

Ще одним цікавим фактом є те, що ви маєте 120 хвилин, за які вам потрібно набрати прохідну кількість балів. Коли необхідна кількість балів досягнута, програма раптово виключається. Так само раптово програма виключається якщо ви не набрали необхідної кількості балів. Тому, наступні два–три дні ви сивієте в очікуванні результатів і, повірте на слово, — намагаєтесь згадати всі 75–140 запитань, на які давали відповідь. За законами підлості, ці запитання починають лізти в голову саме вночі.

Після проходження всіх кіл тестування, кількох днів очікувань, ви отримуєте результати і вітання з успішною здачею, або не отримуєте їх і починаєте підготовку до перездачі. У будь-якому випадку це не останнє ваше випробування.

Оскільки США — країна велика, зі складною формою державного устрою з неоднорідним законодавством, то і вимоги до ЕМТ у кожному штаті також різняться. Для того, щоб отримати роботу доведеться пройти ще одне тестування, де крім знань перевірять вміння та специфічні особливості конкретного штату. Відмінності можуть бути мінімальними і стосуватися певних медичних маніпуляцій, проте, часто різниця буде суттєвою (дозвіл на отримання венозного доступу чи проведення складніших маніпуляцій та ін.).

Після завершення навчання та проходження всіх додаткових випробувань ви починаєте працювати та вдосконалюватися в напрямку, який вам до вподоби. Подобається все пов’язане із серцем — ваш шлях лежить до курсів ACLS. Подобається працювати з дітьми — PALS вам у допомогу. Хочете бути командою тактичної ЕМS — ТССС допоможе вам здобути необхідні навички і знання. Таких напрямків багато, загалом нараховується більше 20 різних курсів і єдиним обмеженням для вас буде час, оскільки, більшість часу ви приділятимете роботі.

Якщо ви готові до наступного кроку у вашій кар’єрі — сертифікація парамедика відкрита для вас після отримання документів про успішне проходження рівня ЕМТ, а в деяких штатах і без них. Багато студентів-ЕМТ одразу ж розпочинають навчання на парамедика, до того ж, паралельно працюючи ЕМТ. Із сертифікацією ЕМТ є майбутнє в армії на різних посадах та в різних родах військ, щоправда, вимоги будуть вищими.

Уся система підготовки ЕМТ в Америці побудована так, що немає потреби поряд із медичними предметами зубрити історію, математику, фізику, фізкультуру, філософію, правознавство… та решту непрофільних предметів. Ви, як майбутній спеціаліст, повинні всі 100 % часу приділяти тому, чого стосується ваша робота. Вважається, що все інше ви вже знаєте й на курс прийшли свідомо.

Наостанок трішки цифр — у середньому з групи (до 20 людей) вище 75 % не набирають 1–2 людини, ще 2–4 не здають із першого разу практичний екзамен і не допускаються (рідко) до загальнонаціонального тесту. Загальнонаціональний тест не проходять 40–48 % від усіх кандидатів. Ті, хто здобули сертифікацію (246 168 ЕМТ у США на 2019 рік), обслуговують 25–30 мільйонів пацієнтів, до того ж це одна з найнебезпечніших цивільних професій у США.

В Україні стандарти навчання та вимоги до нової професії перебувають на стадії розробки.

 

Інші статті на тему:

      Стати ЕМТ. Лайфхаки від інструктора Захисту Патріотів

      Хто є хто у невідкладній допомозі США

      Відкриваючи інший світ

      Вартість життя       

Читай далі