Перші українські парамедики | Захист Патріотів

Фото: Агенція екстреної медицини

Перші українські парамедики

З Тернополя до навчальної бази медичного університету Горбачевського мене везе розхристане таксі. Опиняюсь перед воротами з написом «Червона Калина». Облаштована посеред нічого територія з, ви не повірите, оленями і БТРом, басейном та кількома приміщеннями різного цільового призначення. Тут переважно тихо, лише іноді тишу порушують голодні тварини. Посеред цієї тиші формуються перші українські парамедики.

На початку лютого стартувала транзиторна програма підготовки парамедиків: чотири тижні інтенсивного навчання, тренування та оцінювання, на яке із 6 регіонів України відібрали по четверо працівників системи екстреної медичної допомоги — вони перші і вперше на подібному курсі.

Наразі, керівництво скеровує на курс потенційно найкращих для цього претендентів. Згодом анкету учасника зможе подати будь-хто охочий із працівників ЕМД.

— Ми розпочинаємо програму з невеликого вступу про розвиток професії парамедика, рівень допомоги, яку надає парамедик, а також про посадові обов’язки. Ми говоримо про етичні та моральні засади життя працівника сфери охорони здоров’я, про навички комунікації — як працювати зі складними пацієнтами, а також про мовні бар’єри. Потім ми розповідаємо про оцінку стану пацієнта на рівні парамедика. Після цього — курс СЛР, курс розширеної підтримки життя, інструкторський курс та курс невідкладної допомоги дітям. Ми використовуємо американську національну модель клінічних протоколів ЕМД та рекомендації Європейської ради реанімації. Так проходять перші 2 тижні. На третьому тижні мова йде про травму, цю частину курсу розроблено президентом Литовської Асоціації Парамедиків. Після цього — медицина катастроф та невідкладні стани. Власне отак виглядає резюме курсу. Мета — зробити всіх студентів інструкторами для подальших курсів, навчити вчителя, — розповідає медичний директор програми, американський експерт ЕМД, парамедик Джон Крістенсен.

Перші українські парамедики
Інфографіка: Агенція екстреної медицини

До цього в Україні ніхто не проводив навчання парамедиків за міжнародними стандартами. Професія «парамедик» з’явилася в українському класифікаторі у 2017 році, для того, щоби медичні виші мали можливість розробити відповідні навчальні програми.

Парамедики — це висококваліфіковані медичні фахівці, які вчаться з акцентом на дії в екстремальних умовах. Основними завданнями парамедиків є огляд, проведення діагностування, лікування невідкладних станів та транспортування пацієнта до лікарняного закладу. Відповідно до кваліфікаційних вимог вища медична освіта є обов’язковою для парамедика в Україні. Натомість, фельдшер — це спеціаліст із середньою медичною освітою.

До створення кваліфікаційної програми зі 160 академічних годин медицини базованої на доказовому підході та 24 годин інструкторського курсу, за майже два роки розробки, долучилися МОЗ України, Агенція екстреної медицини, ГО «Захист Патріотів», Міжнародний комітет Червоного Хреста, Швейцарське бюро співробітництва, Коледж медицини акваторій та віддалених територій і Тернопільський державний медичний університет імені Горбачевського, на базі якого відбувається цикл підготовки.

Інструкторами транзиторної програми є професійні працівники екстреної допомоги зі США, Польщі та Литви. Українська частина інтрукторської команди це викладачі ТДМУ та Українського науково-практичного центру екстреної медицини та медицини катастроф. Лікарів вчать лікарі, парамедиків — парамедики. Так транзиторна програма реалізує принцип «рівний-рівному».

У межах компетенцій парамедика є складні медичні маніпуляції, зокрема:

  • забезпечення «золотого стандарту» прохідності дихальних шляхів (ендотрахіальна інтубація) — не виконується фельдшерами,
  • відновлення прохідності дихальних шляхів хірургічним способом,
  • зняття та інтерпретація ЕКГ у 12 відведеннях,
  • здійснення рідинної терапії,
  • фармакологічні та електричні втручання,
  • мануальна штучна вентиляція легень,
  • автоматична штучна вентиляція легень — не виконується фельдшерами,
  • дренування плевральної порожнини — не виконується фельдшерами.

Перша група транзиторної програми складалася з 23 кандидатів. Після теоретичного тестування студенти висипаються в хол, щоби випити не першу за той день каву. Чутно важкі зітхання, хтось нервово палить надворі. Вони перемовляються між собою: «Це винос мозку! Це занадто! Для такого треба більше часу». Щодо складності зі студентами частково погоджуються і викладачі українські працівники швидкої банально не звикли до такого насиченого та інтенсивного навчання. Та все ж, теоретичний тест здають усі. Попереду практика.

З поміж усіх, попередньо на інструкторів претендують 5, можливо 8 студентів. Здавалося б, не надто втішні результати зважаючи, що студентів відібрано «кращих із кращих» і інструкторами мали б стати всі. Утім, медичний директор програми налаштований оптимістично.

— Іноді люди хочуть бути в медицині, але вони не дотягують до стандартів. Вони провалюють іспит, ти повторно тренуєш їх і вони знову завалюють і зрештою вам треба бути чесними з ними і сказати: «Можливо, медицина — це не твоє». Кожен працівник сфери охорони здоров’я, кожен парамедик повинен оперувати теоретичним та критичним мисленням — це питання життя і смерті. Це фактично 3-секундні рішення, що базуються на ситуаційній обізнаності. В Україні є різні рівні підготовки. На кожному курсі у вас будуть найкращі, середні та погані студенти. Очевидно, що в класі буде кілька невдах. Якщо загалом глянути на стандарти, за якими ми проводимо курс, — ми йдемо вище середнього.

Пілотні регіони-учасники проекту визначав Кабмін, ними стали Донецька, Полтавська, Тернопільська, Одеська, Вінницька області та місто Київ. Представники цих регіонів, які успішно пройшли тренінги, зможуть стати інструкторами для своїх колег, а з часом обійняти посади парамедиків та створювати нове комфортне професійне середовище.

Можливість зробити зі студента справжнього інструктора залежить від наявності бажання бути просвітником поверх основної професії. Ви пропускаєте його через інструкторський курс, щоби визначити відповідність до критеріїв. А це вже зовсім інша гра. Не кожний парамедик автоматично є хорошим інструктором, — додає Крістенсен.

Після завершення перших трьох курсів транзиторної програми (орієнтовно, червень 2019) викладацьку частку іноземних інструкторів повністю перебере на себе українська команда. Тривалість програми для отримання професійної кваліфікації «парамедик» для фельдшерів і лікарів швидкої з досвідом роботи не менше 1 року залишиться незмінною — 1 місяць. З вересня минулого року абітурієнти мають можливість обрати освітню кваліфікацію «парамедик» при вступі, термін навчання — 3 роки.

За минулі 2 роки як тільки це поняття не перекручували, а Microsoft Word досі наполегливо підкреслює слово «парамедик» як неіснуюче в українському словниковому запасі. На останнє запитання «то коли ж з’явиться перший український парамедик?» Джон каже: «Я майже впевнений, що перший парамедик буде вже цієї суботи, але це не від мене залежить, а від України, яка визнає його». Міністерству охорони здоров’я залишається змінити постанову № 1114 і тоді для появи парамедиків у складі бригад швидкої не залишиться жодних юридичних перешкод.

Тої-таки суботи дізнаюся, що оцінювання практичних навичок тривало 10 годин і його успішно завершили 16 курсантів, 7 з яких було номіновано на інструктора. Ще 7 учасників зазнали невдачі на практичному іспиті. 4 з них представники Полтавської ЕМД.

Дві доби по тому, 11 березня, до навчання приступила друга група кандидатів…

 

Читай далі